Рвно місяць війни: біль, надія, віра та підтримка рідних в Україні. Як переживаємо?
Місяць... Рівно місяць тому для всіх нас почалося пекло... Я ніколи не відчувала стільки болі й туги... Кожна новина, кожне відео, кожне фото спримається як особисте, неначе знаєш і знайомий віч-на-віч з тими людьми та містами...
Від перевтоми не пилося і не їлося, а потім на нервах - зажиралося... Ті дві галочки "доставлено" і "прочитано" - рятувальне для очей і психіки... За цей місяць написано "Як ти?" тільки справді дорогим людям... Переосмислення, не сприйняття, злість, ненависть, відчай... Але свята віра, надія і подяка!.. Очі завжди на мокрому місці...
Ми в Україні! Кращого життя не шукаємо, не тікаємо і віримо у перемогу!