Український гумор не вмре ні за яких обставин!

😅Телефонна розмова з погріба😁

"Анжела, альо!

Альо, кажу... Бай-рак-тар!

О, альо, Анжела, доця, оце мені більше наравицця, коли твій отой ригтон співа Бай-рак-тар!

Їй-бо лучче за того феліні.

Чо звоню? Так повітряна ж тривога!

А, знаєш? Ну, харашо, харашо.

Я де? Я в погребі, як ти й наказувала.

Ашож. Лиш завило і гайда! Щоб їм блядям ті бомби в сраку!

Я вже десантіруюсь в ляду, як спецпризначенець.

А ти шо думала?! Треніровки!

А як перший раз з переляку, доки заскочила, та й мимо драбини, всі щаблі дупою порахувала.

Шоб тим хуйлом підняло і гупнуло об землю, паскудою такою, шоб москва здригнулась!

Тато шо? А тато знизу ловив, та так вдвох і лягли на купу з бурячками.

Що казав? Казав, шо доки путін нападе, то тут ми вб'ємося. Коти з ним согласні. Вони вже самі в ляду скачуть по сирені, дресировані.

Шо питаєш? Чи тато согласився по тривозі в укриття ховатись? Хах, ще б пак!

То він перше хоробрився, воно виє, а дід наш дерева обрізає, герой тероборони! Після того, як твій малий петардою кинув, пасіба йому, дідові розвиднілось! Просвітленіє настало! Біг, як горний сайгак! Ага! Що, кажу, чорт старий, включив турборежим?

Що робимо? В погребі бараболі перебрали, моркву перебрали, яблука перебрали, буряки повикидали.

Тепер банки з коцерваціями перебираємо.

Да, канєшно, є шо перебирати, ти ж знаєш, в мене тут стратегічний запас.

А хто мені казав: "Мама, нашо ви стіко закатуєте? Хто його має їсти?" Га? Шо тепер скажеш? Бач, мама знає, шо робить, мама життя прожила. Це ви розпаскудяні, а мама з кацапами в одній країні жила. Мама знає, що то падло годне зробити! Щоб тако щось хароше, то нє! Хіба воно нас один раз нищило?

Що ти знаєш? Історію вчила? Ага, я в тій історії жила. Чого ти думаєш бабуся кришечки хліба зі стола згортала? Знала, як та падла їх голодом заморила. Це вже ви розпаскудяні: багети, крувасани, лаваші, стопітцот сортів хлібців. Що не влізло, то викинули.

А бабуся хлібчик цілувала.

Аааа, бач, тепер поняла? Ото. Сємдесят год прожили з кацапами! Навчені, що воно в дитини з рота шмат видере. Шоб його за задні ноги та й об куранти головою, суку таку!

Так шо ти на мої запаси не гони! Ми з татом всіх прогодуємо в партизанському тилу. О!

Попропалало багато? Тю, ти странна! То біологічеське оружіє.

Банки з огірками позапрошлогодні подулись, так я їх на горище затарабанила (в мене тут наблюдатільний пункт), кажуть, ними дрони добре херачити. Так в мене тут пів сотні стратегічних набоїв, хай лиш підлетять!

А шо ти ржеш? Хер його знає, шо в тих кампотах вже завелося. Я ж на всіх закриваю, а ви не хочете, вам ото смузі подавай. Тушонка вам жирна! Оно банки подулись, боюсь представить, які там цивілізації вже розвинулись. Треба шоб хтось москалям завіз на позиції. Я їх без жодного пострілу виложу м'ясним продуктом.

Розберуть, шо спортяна? Як вони розберуть? Звідки вони знають, яка на смак домашня тушонка із свининики з автоклавчика? Отож!

То нашим хлопчикам дід льошку центнерову заколов, автоклави наставив, дрова під ними підпалив. Ті ж довбойоби, як побачать автоклави, скажуть, що в нас в кожному дворі космодроми, ракети запускаємо на бункер хуйла.

Та таких смаколиків в баночки напакували, свіжесеньких! Я кожну баночку сльозами посолила, за кожного хлопчика помолилась, шоб їв мамину тушоночку і був живий і здоровий!

А тих виплодків пекельних шоб порозривало! Шоб їм в пельки їхні іскандери!

Тато зі мною согласний!

З чим іменно согласний? З усіма перечислєними пунктами.

Як моє давлєніє? Анжела, яке давлєніє?

Давлєніє буде після перемоги. Оно ковід десь дівся, а ти кажеш давлєніє.

Ти сусідку мою, Клару Веніаміновну, помниш? Так у неї пройшли артріт, радікуліт, мігрень і постковідний синдром. Вареники ліпить. Із сиром. Кашерні. Ага, для переселенців. В неї там сім'я з Харкова. Так шо не заскучає, стара скандалістка. Бавить людських діточок, не має часу до мене писок дерти через паркан.

А помниш сина Надєжди Пєтровни? Да, да, Валіка. Як від призова косити, то такий слабий був, а як воювати з москалями, так зразу здоровий, побіг до військкомату. Ходить оно з автоматом, діловий такий.

Анжела, а ви шо там?

Добре всьо? А де Віталік? А, не можна казати, я поняла.

А ти шо робиш? Ага, добре, добре, я поняла, воєнна тайна.

Короче, Анжела, я чо звоню, беріть буса, грузіть тушонку, я ще пиріжків напечу трохи, штук триста, думаю, хватить пока.

З чим пиріжки? З вишнями. Ага, з отими, що ти не хотіла дрилювати. Бач, а я ж казала!

Забирайте то всьо і везіть туди, куди ви там ото возите. І привіт там передавайте, ви знаєте, кому. Щоб їх Матінка Божа оберігала! Щоб їх ангели охороняли! Мама щодня за них молиться.

Шо помогти? Присилай малого, хай поможе бабі парнички накривати. Насіємо розсади, і будете в мене цього року як рабиня Ізаура на плантації під моїм чуткім руководством і бараболі, і капусту, і огірочки...

Я не лякаю! Я вам стартаплю і мастхевлю.

Ти ж знаєш, в мене ідей повна голова.

Але на цей рік отакий простий план. Повір моєму досвіду, він працює. Вже хто-хто, а ми з татом добре знаємо, з якою напастю маємо діло.

Щоб на них кремль впав! Вглиб України воно, падло, просунутись хотіло. Просунесся, сука, вглиб. На два метри кожне. І то, якщо земля прийме.

Вовків на Поліссі відгодовуйте, потвори і хайвей ту хел. До свого фюрера!

Ну, всьо, пока! Бо вже тривога закінчилась. Будемо вилазити, поки тато всьо вино не вициндрив з бутля. Оно, сидить вже косенький, мордочка рум'яна, поки я отвліклась на разговор з тобою, а він і радий. Паразіт!

Адью! Полізла мама на сонце, поки в цьому погребі гичку не пустила!

Як воно йобнуте в тому бункері сидить? Нахера така жизнь людині? Та хіба воно людина? Хай би там і здохло! Шоб його археологи через тищу років найшли з тризубом в сраці! "

Слава Україні-Героям Слава💙💛

(автор невідомий)