Мама сына (3 года)

Український гумор не вмре ні за яких обставин! 😅Телефонна розмова з погріба😁

Український гумор не вмре ні за яких обставин!

😅Телефонна розмова з погріба😁

"Анжела, альо!

Альо, кажу... Бай-рак-тар!

О, альо, Анжела, доця, оце мені більше наравицця, коли твій отой ригтон співа Бай-рак-тар!

Їй-бо лучче за того феліні.

Чо звоню? Так повітряна ж тривога!

А, знаєш? Ну, харашо, харашо.

Я де? Я в погребі, як ти й наказувала.

Ашож. Лиш завило і гайда! Щоб їм блядям ті бомби в сраку!

Я вже десантіруюсь в ляду, як спецпризначенець.

А ти шо думала?! Треніровки!

А як перший раз з переляку, доки заскочила, та й мимо драбини, всі щаблі дупою порахувала.

Шоб тим хуйлом підняло і гупнуло об землю, паскудою такою, шоб москва здригнулась!

Тато шо? А тато знизу ловив, та так вдвох і лягли на купу з бурячками.

Що казав? Казав, шо доки путін нападе, то тут ми вб'ємося. Коти з ним согласні. Вони вже самі в ляду скачуть по сирені, дресировані.

Шо питаєш? Чи тато согласився по тривозі в укриття ховатись? Хах, ще б пак!

То він перше хоробрився, воно виє, а дід наш дерева обрізає, герой тероборони! Після того, як твій малий петардою кинув, пасіба йому, дідові розвиднілось! Просвітленіє настало! Біг, як горний сайгак! Ага! Що, кажу, чорт старий, включив турборежим?

Що робимо? В погребі бараболі перебрали, моркву перебрали, яблука перебрали, буряки повикидали.

Тепер банки з коцерваціями перебираємо.

Да, канєшно, є шо перебирати, ти ж знаєш, в мене тут стратегічний запас.

А хто мені казав: "Мама, нашо ви стіко закатуєте? Хто його має їсти?" Га? Шо тепер скажеш? Бач, мама знає, шо робить, мама життя прожила. Це ви розпаскудяні, а мама з кацапами в одній країні жила. Мама знає, що то падло годне зробити! Щоб тако щось хароше, то нє! Хіба воно нас один раз нищило?

Що ти знаєш? Історію вчила? Ага, я в тій історії жила. Чого ти думаєш бабуся кришечки хліба зі стола згортала? Знала, як та падла їх голодом заморила. Це вже ви розпаскудяні: багети, крувасани, лаваші, стопітцот сортів хлібців. Що не влізло, то викинули.

А бабуся хлібчик цілувала.

Аааа, бач, тепер поняла? Ото. Сємдесят год прожили з кацапами! Навчені, що воно в дитини з рота шмат видере. Шоб його за задні ноги та й об куранти головою, суку таку!

Так шо ти на мої запаси не гони! Ми з татом всіх прогодуємо в партизанському тилу. О!

Попропалало багато? Тю, ти странна! То біологічеське оружіє.

Банки з огірками позапрошлогодні подулись, так я їх на горище затарабанила (в мене тут наблюдатільний пункт), кажуть, ними дрони добре херачити. Так в мене тут пів сотні стратегічних набоїв, хай лиш підлетять!

А шо ти ржеш? Хер його знає, шо в тих кампотах вже завелося. Я ж на всіх закриваю, а ви не хочете, вам ото смузі подавай. Тушонка вам жирна! Оно банки подулись, боюсь представить, які там цивілізації вже розвинулись. Треба шоб хтось москалям завіз на позиції. Я їх без жодного пострілу виложу м'ясним продуктом.

Розберуть, шо спортяна? Як вони розберуть? Звідки вони знають, яка на смак домашня тушонка із свининики з автоклавчика? Отож!

То нашим хлопчикам дід льошку центнерову заколов, автоклави наставив, дрова під ними підпалив. Ті ж довбойоби, як побачать автоклави, скажуть, що в нас в кожному дворі космодроми, ракети запускаємо на бункер хуйла.

Та таких смаколиків в баночки напакували, свіжесеньких! Я кожну баночку сльозами посолила, за кожного хлопчика помолилась, шоб їв мамину тушоночку і був живий і здоровий!

А тих виплодків пекельних шоб порозривало! Шоб їм в пельки їхні іскандери!

Тато зі мною согласний!

З чим іменно согласний? З усіма перечислєними пунктами.

Як моє давлєніє? Анжела, яке давлєніє?

Давлєніє буде після перемоги. Оно ковід десь дівся, а ти кажеш давлєніє.

Ти сусідку мою, Клару Веніаміновну, помниш? Так у неї пройшли артріт, радікуліт, мігрень і постковідний синдром. Вареники ліпить. Із сиром. Кашерні. Ага, для переселенців. В неї там сім'я з Харкова. Так шо не заскучає, стара скандалістка. Бавить людських діточок, не має часу до мене писок дерти через паркан.

А помниш сина Надєжди Пєтровни? Да, да, Валіка. Як від призова косити, то такий слабий був, а як воювати з москалями, так зразу здоровий, побіг до військкомату. Ходить оно з автоматом, діловий такий.

Анжела, а ви шо там?

Добре всьо? А де Віталік? А, не можна казати, я поняла.

А ти шо робиш? Ага, добре, добре, я поняла, воєнна тайна.

Короче, Анжела, я чо звоню, беріть буса, грузіть тушонку, я ще пиріжків напечу трохи, штук триста, думаю, хватить пока.

З чим пиріжки? З вишнями. Ага, з отими, що ти не хотіла дрилювати. Бач, а я ж казала!

Забирайте то всьо і везіть туди, куди ви там ото возите. І привіт там передавайте, ви знаєте, кому. Щоб їх Матінка Божа оберігала! Щоб їх ангели охороняли! Мама щодня за них молиться.

Шо помогти? Присилай малого, хай поможе бабі парнички накривати. Насіємо розсади, і будете в мене цього року як рабиня Ізаура на плантації під моїм чуткім руководством і бараболі, і капусту, і огірочки...

Я не лякаю! Я вам стартаплю і мастхевлю.

Ти ж знаєш, в мене ідей повна голова.

Але на цей рік отакий простий план. Повір моєму досвіду, він працює. Вже хто-хто, а ми з татом добре знаємо, з якою напастю маємо діло.

Щоб на них кремль впав! Вглиб України воно, падло, просунутись хотіло. Просунесся, сука, вглиб. На два метри кожне. І то, якщо земля прийме.

Вовків на Поліссі відгодовуйте, потвори і хайвей ту хел. До свого фюрера!

Ну, всьо, пока! Бо вже тривога закінчилась. Будемо вилазити, поки тато всьо вино не вициндрив з бутля. Оно, сидить вже косенький, мордочка рум'яна, поки я отвліклась на разговор з тобою, а він і радий. Паразіт!

Адью! Полізла мама на сонце, поки в цьому погребі гичку не пустила!

Як воно йобнуте в тому бункері сидить? Нахера така жизнь людині? Та хіба воно людина? Хай би там і здохло! Шоб його археологи через тищу років найшли з тризубом в сраці! "

Слава Україні-Героям Слава💙💛

(автор невідомий)

Как реагировать, если воспитатель кутает ребенка против вашей воли?

Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…

Я психопат? Як перестати кричати на дитину?

Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію

Что едят ваши дети в 2 года? Мой ребенок почти ничего не хочет!

Дівчата,напишіть будь ласка що їдять ваші дітки в 2 роки +\- на завтрак,обід,вечерю.Що ви готуєте і скільки дитина зʼїдає? Моя так погано їсть,що це ппц.Вона наче і не відмовляється,але сідає за стіл,спробує пару раз і каже що не хоче.Бляха,я вже не знаю що їй готувати,може лобстерів?😡Те що вона любить і завжди їсть,це творог з сметаною,молоко,твердий сир,яйця варені.От вранці зварила їй вареники з творогом і спеціально для неї зробила тушену картоплю з морквою та індичкою,дала на вибір,вона зʼїла півтора вареника,маленький шматочок індички і пів стакана молока,оце і весь сніданок.Зато цілий день просить молоко,за день випиває десь біля літра.Рибу вона не любить ніяку крім Дорадо,навіть червона їй не подобається,ми звісно купляємо,але ж хочеться якось різноманітнити раціон,морепродукти теж не їсть,тільки мʼясо. Вона з народження з їжею на «Ви»,але я сподівалась що з часом це зміниться.Цікаво чи багато у кого так і що з цим робити? Важить в свої 2 роки 12.900 .

Как попасть в закрытую группу Кристины-экстрасенса?

Дівчата, я пам'ятаю тут була Кристина (якщо я не помиляюсь), естрасенс чи щось типу того, писала тут свої передбачення за війну, а потім зробила десь закриту групу. Як в ту групу потрапити? Або якщо ви вже в тій групі, що вона пише ща наступ з Білоусії? Бо мені вже дві людини телефонують і кажуть що до нового року може бути. А її передбачення в основному збувались

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻