Київ! Місто, в якому народилися мої батьки,моя доня! Наразі, немає куди тікати... читаю новини тут,в мамлайфі,і розумію,що з кожним днем всі все більше і більше виїжджають. Мої батьки, проти руху у будь якому напрямку. А я... а я не знаю, чи варто їхати у двох з донею хоча б куди-небудь. Не знаю... Закарпаття?! Ок. А що там??? У когось сидіти на грудях довго не вийде. Та й я не зможу. Працювати можу, любої роботи не боюсь. А доня?? Садочок?
Боже,я не знаю. Я вперше в житті не знаю, що робити далі...
Комментарии
Привіт!Я з Чернівців.У нас садочки працюють,в групі є дітки переселенців.Єдина проблема-житло.Койко-місця можна знайти,а от окреме житло в межах міста практично не реально.Як варіант шукати житло по приїзду.Складно,але тут наразі безпечніше.
Ми залишилися в Києві і віримо, що Київ дуже добре захищають. Якщо у вас є інстаграм, подивіться поради з сторінки ссылка Можна зробити свою квартиру максимально безпечною
На западной оборудовали школы. Моя племянница с мужем, сестрой и двумя детьми так живет. Им дали класс, спальные места. Гуманитарная помощь колоссальная. Их кормят, у детей всего с головой. Чтоб не сидеть просто так они помогают. Племянница на кухне помогает и в уборке школы. Муж ее с волонтерами разгружает фуры. У каждого есть занятие и кров
ссылка
Почитайте цей профіль, багато корисної інформації як вижити в місті.
Якщо дотримуватися правил 2х стін, то все буде добре. У Києві нажаль у нас в квартирі немає двох стін (((
А якщо просто їхати куди очі бачать ,то чекає вас холодна підлога в спортзалі, чи ще десь. Ми ніч спали з дороги в офісі на голій підлозі...дитині постилили наші куртки, а ми в речах так поснули, бо були дуже втомлені з дороги. Ні води, ні їжі, ні теплої води.
Ми виїхали з Києва 10 днів тому, життя на Закарпатті дороге, місць практично немає, ми поселилися в готелі в Трускавці. В селах ніхто нічого не здає, і до себе не беруть. Хіба що в покинутий старий будинок без води ( криниця у дворі чи десь неподалік двору) і туалет ясно що на вулиці. Так морально тут спокійніше бо тут не чуємо вибухів. Але дуже сумуємо за домом.
Мы тоже будем возвращаться в Киев на днях,нет уже сил сидеть у знакомых
І я вже хочу повернутися. Відчуваю себе обузою.
Если есть куда ехать, то лучше ехать. Можно попробовать на западную, не в города, а в села, к примеру в сторону Виноградова, Берегово (в случае чего не далеко от границы). Но тоже, тут нужно отталкиваться от бюджета и от родственников/знакомых, которые живут или тоже уехали.
Кожен вирішує для себе. Багато хто їде в нікуди заради безпеки дитини..
Мы остаёмся в Киеве. Многие кто уехал из моих лично друзей жалеют все сложно с жильём, с работой. Особенно заграницей, если нет знакомых. Я тоже голову иногда ломаю, что делать, но трезво взвесив все за и против, свои шансы на нормальную жизнь гдето непонятно где, я понимаю, что в Киеве пока самое лучшее для нас место. Тут у меня работа, я работаю, муж работает. Дети дома, на свои кроватях. В общем пока так.