Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг,
Молила , щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канву життя непройдених доріг,
Вплітала щирим серцем в вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
І вишила я хрестиком стежини
Під шепіт трав та пісню солов’я .
Рости, рости! Зростай , моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть без упину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину,
Та на землі залиш достойний слід.
Тамара Шкіндер. Сину💙🙏🙏🙏
P.S а фотосесії вже не ті…реалії сьогодення!