Накриває кожного дня, надвечір… коли Марк🖤лягає спати, настає темрява, а в голові сотні картинок, уривків розмов, переписок, новин, чатів… Такий тупий біль, от неначе ти порізав руку, кров є, а зупинити її немає можливості чи сенсу… Почала вірити в усе, що відкидала досі: астрологи, нумерологи, віщуни, мольфари, мільйон сезонів «битви екстрасенсів», ворожки, вітер, сніг, повний місяць… Мозок чіпляється за будь-який факт найближчої перемоги!..🙏🏽
Не молилася, почала… Зрозуміла нарешті, хто є хто у моєму житті, почистила телефонну книгу, а когось позначила тією зірочкою - «важливі/улюблені»… В моменті одразу дійшло, що їжа, алкоголь і одяг - взагалі не на жодному із місць у першій десятці!.. Полюбила ранки, зненавиділа вечори…особливо ночі і дзвінку тишу… Вже без різниці, сніг, дощ чи сонце за вікном - головне, щоб тихо і без дурних звісток… Побудувала у голові план дій у день Перемоги! Чекаю, мрію, вірю, знаю!…🟦🟨 І ненавиджу, щиро, як ніколи!!!😖🤬