С Украины уезжать не планирую! Очень жду когда можно будет вернуться в мирный Харьков 🙏
Очень хочу заказать красивый торт, когда будем встречать брата, он в ЗСУ.
Это будет самый красивый торт, с бирюзовым биретом, флагом 🇺🇦 и надписью "Героям Слава!".
Молюсь и жду 🙏💙💛
Я сьогодні багато про це думала.
Аналізуючи вчорашню ситуацію на запорізькій АЕС приходжу до висновку: тікати немає куди і немає сенсу. Якщо вони вирішать нас розбомбити до кінця навіть без використання атомної зброї наша країна «напічкана» атомними станціями і паливом. Кінець буде усім. Ні хто не виживе ні в Європі ні де. Можливо в Америці і то не факт
Если честно, я в Польше живу уже почти 2 года. Уехали именно потому, что уже тогда знали, что Украине хана... Теперь только лишний раз убедились, что мы верно поступили. Дальше будет хуже... Если при мирном времени мы катились на дно, то сейчас.... Мне 29 лет и жизнь идёт. Сидеть ждать лет 30-50 "чего-то лучшего", которое может и не наступить - не вижу смысла тратить время. Мы за 2 года тут узнали гораздо лучшую жизнь. Поэтому всем советую уезжать 🙏😔
Хочется вернутся домой. Но если быть реалистом, после всех событий Украина вернётся к прежней жизни очень не скоро, и никто не знает сколько будет длится война. Так что скорее всего, будем думать где обосноваться за границей.
Уезжать не планирую пока, хотя есть куда родственники в Америке, Голландия Англии, Канаде, все зовут, но я не хочу пока. Надеюсь на лучшее и что скоро все закончится 🙏
Страшно очень. Мы уехали из столицы к родителям, но это совсем рядом и страху хватает, особенно ночью. Хз что делать, как дальше жить. Нервы как струны. Русня лезет на столицу со всех сторон 😭 страшно что прилетит на голову и утро не наступит.
С Украины уезжать не планирую! Очень жду когда можно будет вернуться в мирный Харьков 🙏
Очень хочу заказать красивый торт, когда будем встречать брата, он в ЗСУ.
Это будет самый красивый торт, с бирюзовым биретом, флагом 🇺🇦 и надписью "Героям Слава!".
Молюсь и жду 🙏💙💛
@lovelygirl123 Брат сказал, Не плакать, они сильные, они справятся и обязательно вернуться домой 💪💙💛
Я верю в моего братика, верю в Бога 🙏
Молюсь, прошу уберечь его и Украину 🇺🇦🕊️
А мы будем дома.Есть вариант уехать,но я не хочу снова бежать,когда то война познакомила меня с мужем,и в этот раз я не хочу чтоб война нас разлучила.Мы с мужем одно целое уже восемь лет,и я не представляю как можно оставить часть себя.
@aleyan думаю сделают где-то какие-то акции устрашения, но не так как Киев, Харьков, Чернигов. Чтобы запугать население и оно эвакуировалось. Куда-то же людей нужно девать? Но надеюсь, что ничего у них не получится Если народ восстанет. Но для этого нужно не с ветряными мельницами бороться, а понять кто реальный враг. Кто сталкивает лбами. Этот ад с братским народом, нормальный человек не мог сделать.Тем более и вера у нас одна. Даже мусульманам вера не позволяет такое. А вот жидам, тем да. Почитайте катехизис еврея живущего в СССР. Да вообще Старый завет. Я его читать не смогла.
Не знаю 🤷♀️ не вижу… не чувствую… уезжать не хочу …
Но последние новости Херсона меня ранят до глубины души … хочется этому «русскому миру» поделать всего того что происходит сейчас у нас …
Но понимаю что сейчас можно выехать ещё , а когда ситуация ухудшится хоть бы не было у нас по всей стране того что и в Херсоне 😫😭
Хотілося б вірити в краще, але я песимістка... Не відомо, коли все закінчиться, а після того - коли Україна повернеться до нормального життя..
Ми поїхали з малим, навіть котів лишили мамі ( сподіваюся, тимчасово), і я не знаю, чи правильно я зробила. В малого стрес, в мене теж ( хоч і соромно за ці відчуття перед людьми, які в Україні сидять в підвалах з дітками, тваринами), все незнайоме і дивне, мова інша, яку я посилено вчу, але за 5 днів наче й зовсім нема прогресу ( хоча вчора спілкувалася з поляком півгодини. Порозумілись, хоча я більшості тупо писала в перекладач і читала звідти, бо в нього зір поганий, сам прочитати не міг). Інші правила дорожнього руху через які я стресую щоразу, як з малим іду далі парку за гуртожитком, в якому винаймаємо кімнату. Неможливо зводити сина в душ, бо наші там курять і штраф не лякає, вікно відкрите, холод там собачий, хоча кімната теплюща. Чи то обставини, за яких я виїхала, чи то те, з яким поспіхом, чи те, що майже все дороге мені лишилося на Україні - але важко на душі. Вдома було страшно, але зрозуміло і звично. А тут наче ніхто не стріляє, але препогані відчуття. І назад страшно з сином їхати. Він, слава Богу не встиг злякатися, зрозуміти щось, але тим не менше стресує. Мама показала котів на камеру йому, він з плачем прокинувся серед ночі "де Мілка, Шеррік". Питає, коли додому поїдемо, а я не можу нічого сказати.
@y.marukhina ну, ми з чоловіком, він був тут вже три місяці. Хотів їхати в Україну, але я малодушно його відмовляла. Почув мою маму, що спасати треба нас, а то мама не виїзна, трапиться з нею щось, то ми самі не впораємся. А тим більше в чужій країні. Але ми майже не бачимося, він по 12 годин на роботі, сама ходжу в магазини і посилено намагаюся розуміти і відповідати полякам. Нема навіть як поспілкуватися на тему, що буде далі, які наші подальші дії, з документами що, з садком, з роботою, з житлом.. все сама з'ясовую, як вмію, добре, що чоловік заробляє хоча б і не треба ні в кого нічого просити, добре, що і так втекли по українських документах.
Я сьогодні багато про це думала.
Аналізуючи вчорашню ситуацію на запорізькій АЕС приходжу до висновку: тікати немає куди і немає сенсу. Якщо вони вирішать нас розбомбити до кінця навіть без використання атомної зброї наша країна «напічкана» атомними станціями і паливом. Кінець буде усім. Ні хто не виживе ні в Європі ні де. Можливо в Америці і то не факт
Очень хочу заказать красивый торт, когда будем встречать брата, он в ЗСУ.
Это будет самый красивый торт, с бирюзовым биретом, флагом 🇺🇦 и надписью "Героям Слава!".
Молюсь и жду 🙏💙💛