Ми виїхали, як тільки прогриміли перші вибухи о 5 ранку. Не знали, куди, просто взяли мінімум речей…

Ми виїхали, як тільки прогриміли перші вибухи о 5 ранку. Не знали, куди, просто взяли мінімум речей і сіли вранці в машину. Ми 4 години виїзжали з міста і вирішили їхати до моїх батьків у Житомирську область відпочити подумати. 7 год в дорозі і ми на місці замість звичних 2-х.

Наступного ранку там вибух поряд. Ми вирішуємо їхати на захід. Сіли в машину і через годину недалеко від будинку батьків влучили в військовий склад, 2,5 години вибухів. Далі ми 11 годин в дорозі, весь день обзвонюю все з надією знайти, де переночувати. І тільки о 6 вечора втроє дорого, але ми знайшли, де переночувати. Дрогобич, сьогодні рушимо на Трускавець.

Моя дитина запитує, чи повернемося ми додому, як закінчиться війна. По дорозі бачить техніку і питає це наша чи ворога. Питає, за що вони на нас напали...

Я навіть і не могла подумати, що я почую коли-небудь ці питання від своєї дитини.

Боже, бережи нас всіх 🙏😭