Веселі, брате, часи настали.

Веселые, брат, настали времена.

Нове майбутнє дарує день!

Новое будущее дарит день!

Чому ж на небі так мало сонця стало?

Почему же на небе так мало солнца стало?

Чому я далі пишу сумних пісень?

Почему я продолжаю писать грустные песни?

Веселі, брате, часи настали.

Веселые, брат, настали времена.

Ми наближаємось до мети!

Мы приближаемся к цели!

Чому ж тоді я шукаю іншу стежку?

Почему же тогда я ищу другую дорогу?

Чому я далі з ними не хочу йти?

Почему я дальше с ними не хочу идти?

Веселі, брате, часи настали.

Веселые, брат, настали времена.

На грудях світить нам слави знак!

На груди светит нам славы знак!

Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,

Нам глаза нежно закрыли, губы медом намазали,

Душу кинули просто так...

Душу бросили просто так ...

Душа прокинулась, та й питає

Душа проснулась, и спрашивает

Сама у себе — чому одна?

Сама у себя — почему одна?

Немає в кого спитати — золото замість тата,

Не у кого спросить — золото вместо папы,

Замість мами — глуха стіна.

Вместо мамы — глухая стена.

І тихо, тихо навколо стало...

И тихо, тихо стало вокруг ...

Кудись поділися голоси...

Куда-то делись голоса ...

Часи веселі настали, нас лишилось так мало.

Времена веселые настали, нас осталось так мало.

Ну їх, брате, такі часи!

Ну их, брат, такие времена!

Та нам з тобою своє робити,

Но нам с тобой свое дело делать,

Відкрити очі і далі йти!

Открыть глаза и дальше идти!

І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.

И зубы сильно сжав, маму нежно любить.

Хто ж тоді, як не ми, брати?!!

Кто же, как не мы, братья?!!

С. Вакарчук