Що з доставкою дверцят? Іменини сестри зірвалися?

Вчора зробила манік і була засмучена результатом.

Сьогодні.. та що сьогодні. Манатки кидала в сумку як попало, документи всі, виймала з робочих приладів ( пульта, машинок Маркуся, шо нашла, крч) батарейки, забрала його фонаріки ( добре, що він любить ними бавитися і в нього їх три), пакувала котячий лоток в одну купу з ліками, виймала все їстівне з шаф, холодильника, кладови і пакувала, пакувала. До мами, не гребу, чим тут краще, але разом з мамою легше. Бо я дупля не ріжу зовсім, паніка, тупість. Вишивання спакувала, а про свічки, сірники тупо забула. Верталась за котом другим, то забрала.

Непереборний страх, просто страх за своє дитя.

Ще недавно я так хотіла свою квартиру в нашому маленькому місті - то була найзаповітніша мрія, а тепер це не має взагалі ніякого значення. Нічого більше не має значення, крім людських життів і мирного неба над головами.