Справа не в тому, що це технології.
І не в тому, що «кимось» так заведено.
Не в тому, що «У всіх є – і мені треба!», хоч це теж грає свою роль.
І зовсім не в тому, що "це прогрес і нікуди від цього не дітися".
Це дорослі купили та дали дітям у руки гаджети.
І доступ до інтернету сплатили.
Навіщо і чому не має значення.
Це зроблено.
На моє запитання "Ви знаєте, що робить-дивиться ваша дитина в інтернеті?" під час консультацій чи лекцій, дуже багато хто впевнено відповідає «Так, знаю!»
Саме в цій відповіді криється найбільший ризик для батьків, але насамперед для самої дитини та підлітка.
Три факти, які дозволять вам глянути інакше на те, що відбувається.
🎯Ваші діти давно навчилися оминати ваш батьківський контроль.
І коли ви точно знаєте, що дитина грала, а програма не фіксує цю активність та її час – вам не здається.
Підлітки можуть навіть сміятися і глузувати з батьків з цього приводу.
Для подібного необхідно всього кілька сотень вільних гривень та бажання дитини бути поза контролем.
🎯Навіть у прості комп'ютерні ігри, навіть у безкоштовні, хтось вклав час та гроші у розробку.
І гроші не малі.
Ви все ще вірите у безкоштовне?
У більшості ігор є чат та листування з учасниками.
І запрошення до різних груп через подібні чати, може надіслати будь-хто.
Зовсім не факт, що це спілкування з вашою дитиною чи підлітком шукає ровесник.
Все частіше цією можливістю користуються не діти.
Найпростіше - це "дружба просто так" або обмін зброєю. Або скилами героїв (а кожен коштує грошей і цілком реальних), але найпоширеніше - це отримання від дітей паролів облікових записів з прив'язкою до електронної пошти.
І вже, як наслідок, втрата можливості контролювати свої дані та повернення цієї можливості за гроші – новий формат цифрового шахрайства.
🎯Листування з друзями з ігрових чатів, яке поступово переходить в інші канали зв'язку (Вайбер, Телеграм, Вотсап).
Все частіше мені самі діти та підлітки на уроках кажуть, що експериментують та видають себе за інших.
Таке спілкування та «дружба» може спокійно тривати місяцями «просто так».
Одного разу такою можливістю скористається цілком доросла людина з цілком конкретними намірами.
Поступово, шляхом маніпуляцій, він виманить підлітка чи дитину на реальну особисту зустріч.
І мене, як фахівця, дуже непокоїть той факт, що самі діти та підлітки вірять.
Вони вірять і ні про що не здогадуються, що зустрінуться з добре знайомим однолітком, з яким обговорили і пережили разом стільки «всього» за цей час!
Все частіше батьки про це не підозрюють і навіть не знають, поки щось не станеться.
Так, потім страшно та прикро від цього усвідомлення.
Ці приклади лише маленька частинка того, що відбувається в паралельній реальності цифрового океану.
Коли ви розповідаєте дитині правила, як переходити через дорогу і для чого потрібний світлофор, це важливо та необхідно.
Для безпеки дитини в інтернеті однієї розмови буде мало.І двох теж, повірте моєму досвіду.
В інтернеті немає обмежень, як думає багато батьків, педагогів і взагалі дорослих.
В інтернеті все на відстані одного дотику.
В Інтернеті немає правил.
І напевно настав час уже усвідомити і звернути увагу на цю проблему, яка псує реальне життя нашим дітям.
P.S. Приклади образні та зібрані з моєї практики.
Текст Олена Лізвінська
ссылка
#дописи_юриста