Что ждёт нас в отношениях с детьми?

Одного дня, той милий хлопчик, якого ви вчили зав‘язувати шнурочки, чи та дівчинка, якій в‘язалі рожеві бантики, виростуть. Вони вже зав‘язуватимуть шнурочки самостійно і не будуть носити бантики. Ви будете переконувати вдягнути шапку чи рукавиці і аргумент «я так сказала», вже не буде аргументом. Вони вже не будуть ходити з вами за ручку, більше того, вони вже не будуть ходити з вами взагалі, а їх телефон буде єдиною звісточкою про те, що у них все добре. Ви обговорите правила, встановите кордони, знайдете компроміси, все як пишуть в розумних книгах, яких ви так багато прочитали. А одного дня, він не подзвонить, чи не напише смс і той голос оператора «абонент недоступний» буде звучати як приговор. І в той момент ви зрозумієте, що ваш багатий «молодіжний» досвід не актуальний, а прогнозована адекватність зменшується з катастрофічною швидкістю. І коли він або вона нарешті прийде додому, вас буде переповнювати весь спектр емоцій від «Слава Богу, живий, дай обійму» до «прибити б тебе на місці». Але ви не зробите жодного. Ви будете багато говорити, знову встановлювати правила та обговорювати кордони, так обережно, наче на мінному полі. А одного дня він скаже «відстань, я не хочу говорити» і це буде як серпом по серцю. Бо у вас ж були такі довірливі відносини, ви могли говорити на різні теми. Але це було вчора, і скоріше за все знову буде завтра, але сьогодні в голові лунає «відстань» і відлуння йде б‘є прямісінько в серце.

Колись ви зрозумієте, що ні ваш досвід, ні прочитані книги по психології, не застрахують вас від всіх випадків. І ви будете проживати свій ункіальний шлях разом, інколи вам буде видне світло в кінці тунелю, а інколи буде здаватись що ви бродите по лабіринту з зав‘язаними очима, інколи ви будете йти по мінному полю, підриваючи все навкруги, а інколи балансувати на канатному шнурку, ледь на провалюючись прірву. А інколи ви будете шагати разом по волошковому полю і збирати квіточки його перемог та заслуг, будете пишатись ним і собою, і демонструвати всім зібраний букетик. А інколи, цей букет буде гербарієм, нагадування про те як було і великим питанням чи буде знову так само?

Але ви більше ніколи не будете рвати на собі сорочку і казати «Да я б ….» , бо той, хто це пройшов чи проходить, насправді не знає як це речення може закінчитись.

#мояписанина