Чи часто ви замислюєтесь про своє життя? Зупиняєтесь хоча б на мить щоб насолодитись кожною хвилиною, кожною секундою, кожною краплею солодкого еліксиру життя? Вдихнути повітрям на повні груди, подивитись на блакитне небо та лахматі білі хмаринки, що плинуть у невідомому напрямку, невже це не прекрасно? Поглянути навкруги, як вітер шелестить литтями дерев, ніби вони розмовляють з тобою , сонце грайливо пускає свої промінчики тепла, лунає дитячий сміх – неначе час зупинився… Та опустити голову до землі, щоб помітити як голуби воркують про кохання, а мурашки хаотично бігають в пошуках роботи, як видумаєте, хто з них щасливіший? І тоді знову поглянути навкруги, на людей, які беззупинно кудись поспішають. Вони не помічають, який прекрасний світ їх оточує. І з кожним швидкоплинним днем вони стають все менш схожі на людей, уподібнюючись мурашкам. Так, трудолюбові, активні, сповнені надій і сподівань, та все ж такі беззахисні, такі мізерні! І тоді обов’язково знайдеться той, хто наступить, роздавить, розтопче і навіть не помітить. Нажаль, для таких випадків ще не придумали страховий поліс!

Ми топчемось по серцю один одного, по душі, ріжемо по живому, ображаємо, навіть не помічаючи, що робимо комусь боляче. Адже для того, щоб розбити чиєсь серце достатньо одного слова…ми про це рідко замислюємось, у нас на це просто не вистачає часу! Ми кажемо, що час – найкращий лікар, та може він таки патологоанатом?

А все тому, що ми не живемо в Гармонії з природою, навколишнім світом, навіть з самими собою. Не зупиняємось на хвильку, щоб насолодитись тим, що маємо; щоб посміхнутись прохожому, допомогти бідному, нагодувати кволих тварин та птахів, випити ковток життя і розповісти рідним та близьким як вони вам потрібні. Ми не цінуємо своє життя до тих пір, поки нас не зіштовхує з колії якась біда. Тоді ми звинувачуємо усіх навколо, усіх, окрім самих себе!

Ми самі є творцями того, що стається навколо нас. Усі біди та хвороби людина накликала на себе сама. Погане притягує погане, а світле тягнеться до світлого. Краплина добра та щастя розливається навкруги, очищуючи людей всередині і ззовні, але люди потім знову все затоптують своїм брудом.

Зупиніться! Поставте всі справи на паузу та вдихніть життям на повні груди.

Всі говорять, про багатозадачність, а я хочу говорити про гармонію.❤️

Гармонію у відносинах, у роботі, але впершу чергу гармонію з собою.🥰

Якщо ви в гармонії з собою, то багатозадачність для вас сприймається, як щось, що робить ваше життя яскравішим та цікавішим. Якщо ж ви емоційно виснажена та стомлена, то від того, що ви запишетесь на курси чи пройдете десятки марафонів, ваше життя не стане насиченішим, і ви не перетворитесь з загнаного коня на граційну лань, якщо зробите собі маску чи наліпите патчі під фінгали. Це моя особиста думка. Але вважаю, що для того, щоб радіти своєму життю, не потрібно слідувати чиїмсь канонам. Потрібно радіти і жити своїм життям зараз, в цей момент і не відкладати маленькі радощі на потім.😉

Хто дочитав, лайк або помідорку в коментарі. 🤣

Update Зрозуміла, що мій жарт ніхто не оцінив🙈

🍅🍅🍅відправляти не потрібно🙈😂😂😂😂

#мояписанина