Як мамі вберегти емоційний стан під час дитячих істерик: поради
О’кей, мені потрібна порада. Як «наростити броню» під час істерик малого?
Одразу поясню, що я маю на увазі. Істерикам я не піддаюся, тобто якщо мама сказала «ні», це значить «ні». При цьому я розумію його почуття, спілкуюсь з дитиною, реагую адекватно на це все і завжди обійму і поясню свої і його дії.
Але я сама по собі все сприймаю дуже близько до душі. І після істерик мене ніби катком переїхало. Хоча я розумію, що цей шторм мине, і загалом це просто емоції і дитина переросте. Та все ж…
Так от, як «наростити» ту саму «броню», щоб не відчувати себе розбитою після істерик? Відпочинок, час на себе і допомога близьких, то само собою
Сподіваюсь, мене правильно зрозуміють
Комментарии
А які думки у вас в цей момент а голові крутяться, коли ви бачите істерику? Що думаєте про себе, про дитину? Бо якщо ви сприймаєте істерики як невідворотну і нормальну частину незрілості дитини, то вони і переносяться легше. А якщо думаєте щось типу «я щось не так роблю, раз таке трапляється» або «а що ж далі буде», то тоді й виснаження іде колосальне
Почитайте тут я писала про дитячі емоціі і нашу реакцію на них ссылка
бронь наросла со вторым ребенком и только со временем… плюс магний принимала долгое время, у младшей моей уже по ходу начался кризис трех лет, истеричит капризничает постоянно….тоже принимаю всегда близко к сердцу, но Вы просто должны убрать неуверенность, мысли что что-то делаете не так, мыслить только позитивно и знать, что вы хорошая мама, тогда с этим и спокойствие прийдет
Прекрасно понимаю о чем вы
У психолога тоже спрашивала, как отключить чувства. Никак.
Для меня это садик, няня, вино и время для себя
Помогает. Но не всегда
Не вийде(всі ми живі люди із почуттями. «Броня» буде міцнішати прямопропорційно зростанню вашого особистого ресурсу. Мене зараз ще більше бісить коли малий не слухає, бо ж він вже чітко все розумію, але всеодно перевіряє мої кордони.
Мабудь це приходить із часом і то не завжди. Допомагає менше переживати розуміння природи цих істерик. От коли діти починають істерити я думаю про що ця істерика. Чи режим збився, чи діти голодні чи ще щось.
Успокоительные. И все время повторяйте про себя: это скоро пройдёт, совсем скоро он вырастет и в этом доме будет тишина. Я взрослая, он ребёнок, я это вынесу. Как скала, которая выдерживает удары морских волн.
Но успокоительные на первом месте)
Очень понимаю вас. Годы тренировок и все равно все также катком переезжает.
С младшей помогают беспроводные наушники. Это не меняет моего отношения к ситуации, но я не так погружаюсь в ситуацию. Не так резко все это слышу, поэтому намного легче. Да, я тоже рядом с ребёнком, глажу, готова обнять или сижу рядом. Но слышу ор через музыку.
Нам повезло, такие прям истерики очень редко.