Очі відьми, мов зорі,

Її чорні очі, ніби роси прозорі.

Наче морок безодні,

Як той лід холодні, її очі бездонні.

Уночі осінній віє вітер,

На болоті сич старий кричить.

А вранці на покоси вибігає боса

Та розпускає коси,

Росою змиває сльози з очей.

Очі відьми, мов зорі,

Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.

Серед хащі могила,

Там згубили люди, кого відьма любила.

Уночі осінній виє вітер,

На болоті сич старий кричить.

А вранці на покоси та вибігає боса,

Росою миє коси,

До лісу квіти носить...