Вчора лишили дітей на бабусю і пішли з чоловіком на побачення. Гуляли до першої ночі, я наче молодість згадала. Центр дивовижний❤️

Стільки всього змінилось, але разом з тим все таке рідне. Ось тут прогуляла перший урок, а тут вчилась затягувати сигарету під Цоя, через ці пагорби линяли в Мак за бургерами, а тут вже 15 років назад чоловік зробив пропозицію і я сказала «так».

Кожен куточок, кожен дворик має свої спогади, віє теплом і нагадує про дитинство. Знаєте, ніби ти повернувся в світ років на 20 назад, але ти лишився той самий. І цей мікс відчуттів, ностальгії, щастя, спогадів, роздумів, мрій, сподівань та аналізу свого життя… чи сталось так, як думалось, як бажалось…чи те, що маю, те чого хотіла…а що я хочу взагалі ось прям зараз? Чого бажаю особисто для себе? І чи можу взагалі відокремити себе від дітей, від сім‘ї? Дуже багато питань, на яких немає правильних відповідей…