Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити. Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників. Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу. Задача кожного учасника (кожного Секретного Санти) — не видаючи себе, вивчити профіль того, кому він буде дарувати, і подготувати цікавий новорічний подарунок для цього користувача та його дитини, написати теплі вітання. І в зазначений період відправити цей подарунок поштою. Після чого, в ідеалі, всі учасники повинні отримати подарунки-сюрпризи від своїх секретних Сант в перед- чи післяноворічний тиждень (в залежності від графіку работи пошти). Ми протягом тижня напишемо правила участі, в яких встановимо період подачі заявок та відправки подарунків. З очевидних правил — учасники повинні мати аккаунт, в якому є записи опубліковані пініше 13 листопада (щоб відсікти реєстрацію нових аккаунтів лише для акції та збору подарунків). Напевно, всім учасникам з закритими профілями, треба буде зробити публічними декілька дописів про себе, щоб про них можно було щось дізнатись тим, хто готує подарунок. З тих правил, які треба обговорити: 1. Користувачі перемішуються лише в рамках своїх країн, щоб не оплачувати міжнародні відправлення. Вірно? 2. Чи треба при міксуванні враховувати дружбу та підписки, щоб по можливості отримати подарунок від того, хто підписаний на тебя, чи, навпаки, не треба — тоді подарунок може прийти від зовсім незнайомої людини, з іншого куточку країни, і це буде ще цікавіше — ще більше всі перезнайомляться. 3. Чи треба при подачі заявки вказувати діапазон приблизної вартості подарунка, який учасник може собі дозволити — щоб намагатися зробити так, щоб отримати подарунок приблизно рівноцінний тому, який відправила сама? Чи не варто так сильно з цим заморочуватись— важлива увага, сюрприз та теплі слова? 4. Якщо є побажання від досвідчених Сант — пишіть та обговорюйте в коментарях. Ми зробимо спеціального бота в особистих повідомленнях, який надішле учасникам адресу на яку треба зробити відправку, якому потім треба буде підтвердити відправку посилки та який сповістить, що й ваш Санта вже надіслав подарунок.
Дівчата, хтось шкодував , що наважились на другу дитину? Мене вже задовбали ці внітрішні сумніви і качелі, від "мімімі хочу" , до "ніколи більше". Я не знаю, як для скбе вирішити це питання раз і назавжди:( з одного боку дуже хочеться велику родину, часто думаю, яка б ця нова людина могла б бути, з яким характером, як би з нами взяємодіяла і тд. А з іншого, це так важко і стільки страхів із цим пов'язано🙄
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Матусі, накипілооооо 😡 У нас завжди є проблеми з однією вихователькою у дитсадку, сьогодні попросила одягти жилетку на спортивний костюм, зранку прийшли у куртці але з собою взяла бо бачила що потеплішає, зранку сказала що одягти, ввечері приходимо за донькою вона надягнула 4 слої одежі в +15 😡🤷 ♀ 🤦 ♀ донька змалечку звикла до 17-18 градусів і я ніколи її не кутала Лосіни, кофта з довгим рукавом х/б зверху костюм з тонким флісом зверху куртку зверху жилетку 😠 ну це просто капець На що вона відповіла що вітер, і на курточці капюшон тому вона одягла але яким боком там ще зверху жилетка я не знаю… Це вже не перша ситуація коли я кажу одне вона робить по своєму, що робити і як розмовляти я вже от не знаю від слова зовсім…
Аліна·
Мама двоих (3 года, 6 лет)
Чого не пускають?
April·
Мама двоих (1 год, 3 года)
А если вы просто не будете никого спрашивать и выйдете на улицу? Лицо кирпичом и все. Или вечером подойдите к дежурной акушерке и договоритесь 💰 хоть на час - два побыть со старшим
Ирина ·
Мама дочки (1 год)
Не каждый тест может показать правдивый результат.
И да, из больницы никого не выпускают.
Ни рожениц, ни бабушек и дедушек! Это больница. У них протоколы свои!
Если что случится они будут виноваты, и пациент первый кто будет орать про их вину.
OlgaTs·
Мама троих детей
@ksenichkaa, є різне сприйняття світу і того що навколо відбувається, ваша думка почута, ви маєте право👍@alexmomdasha,
Александра··
Мама дочки (5 лет)
Ну и просто пожелаю вашим малышам сил и поскорее оказаться дома)
Александра·
Мама дочки (5 лет)
Вы готовы потерять двоих малышей из-за того,что просто поехали ночевать домой ?
Это может быть опасно для них,вот и всё.
Есть видеосвязь для общения,а сейчас это вынужденная временная мера.
Может когда малыши чуть окрепнут вас отпустят.надо немного подождать
OlgaTs·
Мама троих детей
@psy.belous, Просто можна подумати, що я як заночую дома - то все, сразу заразу принесу,інфекцію…. А весь мед.персонал - у нас ходить по повітрі, стерильний , без дітей і зайвих контактів….всі ж люди….ризик той самий, погодьтесь?
Просто хотілося би якусь логіку в діях😭а не просто так, бо такі правила…
Треба тест - будь ласка, я щоранку робитиму його( чого не робить навіть медперсонал).
Я ж цілий день з дітками буду, вночі моя присутність абсолютно безкорисна🥺
Про які ресурси говорити, коли думкати ти як робот….
Контакт зі старшим значно покращував самопочуття мам….я ж не тільки про себе…
Всі мами приймають цю історію, типу я так робила і вижила…. Але ж можливо можна не приносити такі жертви😭бо такі розлуки для мене нестерпні….
Я потрібна однаково всім своїм діткам
@ksenichkaa, @svetlana.salyk.lp, @storozhuk_elena, @yanamommy,
Елена··
Мама двоих (2 года, 5 лет)
По правильному персонал должен быть, как минимум в масках. Но вообще да, вы правы, логики в нашей медицине мало)
Oksana··
Мама троих детей
Я не понимаю эту глупую упёртость!!!!😒😒😒😒
Вы готовы рисковать и нанести вред детям????? Или может подождать , и быть в данный момент с теми кто слабее и нуждается в вас?????
Євгенія··
Мама дочки (2 года)
А якби вам поклали надовго на збереження, ви б лежали? Лежали б. Якось викрутитися б. Подумайте в цьому напрямку, якщо вже є як є. Якщо не можеш змінити на обставини - змінний відношення до них, мабуть так
Яна·
Мама двоих (2 года, 5 лет), ждёт третьего
Держитесь💪 Не пускают, потому что любая инфекция для Ваших крошек может быть смертельно опасной. И их жизнь и здоровье сейчас в приоритете. Вы им сейчас нужны больше, чем старшему. Постарайтесь побольше отдыхать, чтобы сохранить молоко. А со старшим еще нагоните свое время.
Любовь·
Мама дочки (4 года)
@estetik, есть общие правила, есть личностные договоренности. Я не могу ответить потому что я там не нахожусь.
Иногда эти все правила- вопрос денег
Любовь·
Мама дочки (4 года)
Сочувствую. И старшего к вам нельзя?
Или
Может за деньги по месту можно тихонько? В 10 уйти в 6 прийти?
Не пускают они конечно по весомым причинам.
И что бы инфекцию не принесли и есть случаи когда женщины в послеродовой депрессии вредили себе.Им надежней что бы вы были на месте.
Малыша очень жалко(
Estetka··
Мама сына (3 года)
Вы сами ответили на своё же предложение
Елена·
Мама двоих (2 года, 5 лет)
Сил вам. Помню, как я в роддоме скучала за старшим, а это было всего 5 дней. Но в двойном материнстве я поняла, что главное в нашем случае - приоритетность. Разорваться нельзя) в данном случае - вы нужнее младшим) любая зараза из внешнего мира опасна для них. Знаю как это тяжело, но это надо просто пережить. Я всегда вспоминаю кольцо царя Соломона "и это пройдет". Обнимаю вас.
Оля·
Мама дочки (3 года)
Держитесь 🙏
Светлана ·
Мама дочки (3 года)
С 26 декабря 2017 года по 23 января 2018 года моими стенами 24/7 был роддом, реанимация, больница...
Я не была на улице, меня ни разу не выпустили... Почти целый месяц.
Я Вас понимаю и понимаю Ваши ощущения... Как закрыли в клетку...
Но Вы сейчас очень нужны своим крошикам. Это период пройдёт и вы скоро будете дома. Когда сами в палате - спите, отдыхайте. Мальчикам нужна ресурсная мама.
Обнимаю Вас 🤗❤️
Oksana·
Мама троих детей
Сыну 3 Года почти, вы нужны вашим маленьким крохам. Я думаю это очень тяжело, но старший может побыть с папой. Это риски в первую очередь для маленьких неокрепших деток! А тем более с ситуацией с ковидом. Это очень опасно им нельзя никакая инфекция лишняя извне(. Держитесь 👀
Євгенія·
Мама дочки (2 года)
Наплюйте на думку інших мамок, наплюйте на засудження
Не на часі
Вам сили потрібні, а всяка скотиняка його забирає отак - осудом, негативом
Хоч цих не слухайте
Тримайтеся, будь ласка, заради всіх ваших зайчиків малесеньких. Ви героїня!!!