Мамам важно быть счастливыми, а не жертвовать собой ради детей

Це неправда, друзі мої, що дитині потрібна мама, розчинена в ній, як шматок рафінаду, 24 на 7 ...

Таку маму вона швидко знецінює, і майже нічого не може у неї перейняти, крім патологічної жертовності ...
Дитині потрібна наповнення МАМА ...
Мама, яку не вигриз побут дощенту ...
Не озлобив день бабака ...
Не випатрала відсутність турботи, підтримки, взаєморозуміння ...
Не знеструмила мала кількість особистої реалізації ...
Не замкнуло на одній єдиній соціальної ролі ...
Дитина, насправді, потребує тієї мамі, яка своїм прикладом навчила її поважати особистий простір, право на власне життя, вміння виставити кордони ...
Вона потребує мами, яка не повністю ЗАРАДИ неї і родини, а має ще й саму себе в якості особистості ...
У мамі, яку не перетворили в мовчазну, або буркочучу обслугу, не знецінили щоденними каструлями, не залишивши крім них нічого ...
Я давно переконалася в тому, що мама, яка може якісно поговорити з дитиною 20-30 хвилин в день, поговорити саме про те, що важливо, пояснивши незрозуміле, запустивши правильні розумові процеси, підтримавши, обійнявши, зацікавивши багатьма речами, куди як більш ефективна , ніж цілодобово стрибаюча навколо неї, насідаюча, що порівнює її з іншими в якості виховного прикладу, нескінченно допитуюча, повчаюча, незадоволена, та, що має дві теми для бесіди - оцінки і побут ...

Хоча, може здатися, що першій не до неї, а другій - не до себе ...

Це не так...

Материнство - це не борг перед суспільством, не страх годинника, не спосіб вважатися не гірше за інших, не змагання з іншими жінками, не просто біологічна функція...
Це глибоко усвідомлена потреба, яка замішана не тільки на "Я хочу", а й на "Я можу" ...
Що я можу дати своїй дитині?
Чому зможу навчити?
Який досвід передати?
На яку дорогу направити?
Яким щастям поділитися?
Який приклад показати?
На що надихнути?
І чи зможу я прийняти її, якщо не вмію до кінця прийняти себе?
Якщо думаю, що головне - це дати їй все, чого не було у мене, а не РОЗКРИТИ ЇЇ СПРАВЖНІМ?

Мама-рафінад - почесна роль в нашому лицемірному суспільстві ...

Нас вчать самопожертві і розчиненню, забуваючи про те, що стати солодким для інших, але невидимим для себе - це неминучий людський провал ...

Ще раз - ДІТЯМ НЕ ПОТРІБНО НАШЕ В НИХ РОЗЧИНЕННЯ...
ІМ ПОТРІБНІ МИ - ЩАСЛИВІ У ВЛАСНОМУ ЖИТТІ ...

Інакше як ще їм показати, що ми привели їх не в самий безнадійний світ? ...

Автор: Ліля Град