ТРОХИ ПРО ПРОЦЕСИ

Ти сидиш на дивані, напроти в кріслі - твій терапевт. В кімнаті панує легенька напівтемрява. Ти говориш, він уважно слухає, всім тілом слухає, бо повністю тут безроздільно з тобою. Дивиться тобі в очі та при цьому впевнено щось шукає в торбі на столику. Наосліп, однією рукою. А ти говориш.

В якийсь момент він дістає з торби скам'янілі какунці. Різні дістає і розставляє на столику. Ти дивишся на них в коротку паузу та розумієш, що один хочеться розбити на друзки, бо "якого біса тут це лайно!", другий викликає огиду та трохи сором, бо "фууу, навіщо це діставати", а третій - радість та ностальгічне тепло "це ж з дитинства, найперший скарб". І в цей момент відбувається важлива магія. Ти навчаєшся відчувати, ідентифікувати, проживати та вербалізувати свої емоції, вважати кожну з них важливою та дозволяти її собі. А згодом зникає потреба тягати за собою скрізь торбу зі скам'янілостями.

Кожна емоція є важливою. Повне проживання її тут і зараз (найкращий варіант) або потім в терапії (з запізненням, але теж варіант) звільняє від її фіксації в тілі, вивільняє потік психічної енергії та дозволяє інтегрувати відчуття, почуття та події того моменту у власний досвід.

А терапевт просто діставав какунці...

Фото передає римований зв'язок через гру слів, а також вказує на важливість кожного елементу в створенні балансу. Кожен камінець - важливий. І гарний - рівний, і щербатий - неідеальний.

А ви дозволяєте собі неідеальність?

#психологиняinprogress

#cherednyk_psycologist

#cherdnyk_psyhelp