Розслабтеся. Без дитячих травм ніхто не виріс. Хоч би як ви не старалися, дорослі діти все одно знайдуть привід , аби…

Розслабтеся. Без дитячих травм ніхто не виріс.

Хоч би як ви не старалися, дорослі діти все одно знайдуть привід , аби дорікнути неправильним вихованням.

«Мій перфекціонізм заважає мені жити. Він розвинувся, тому що в мене були дуже суворі батьки. Вони чекали від мене лише найкращих результатів. - А у вашої сестри теж перфекціонізм? - Ні. Зовсім немає. - Батьки були з нею не настільки суворі? - Ні, не знаю…»

«Мій перфекціонізм заважає мені жити. Моі батьки були надто м’які, добрі, надто мене любили. Чудові батьки. І мені дуже хотілося бути для них найкращою дівчинкою. Я весь час боялася чимось засмутити маму, тому намагалася стати якомога кращою. Так і сформувався мій перфекціонізм».

«Мої батьки часто сварилися, і тому я не можу побудувати нормальні стосунки. Це причина моєї самотності».

«Мої батьки ніколи не сварилися. Взагалі ніколи. І тепер я шукаю таких само ідеальних стосунків, але не моду знайти. Через це я самотня».

«Мої батьки мене забагато годували. Здавалося, їх непокоїло лише те, що я їм. Тому я тепер така товста».

«Мені здається, моїх батьків взагалі не турбувало, що я їм. Я приходила додому після школи й сама собі щось готувала. Яєчню чи бутерброд. А так хотілося, щоб у холодильнику чекав обід з трьох страв. Тепер я надто ціную їжу. Їм завжди, коли її бачу. Тому я така товста.»

«Мене віддали в дитячий садок. Я так не любила туди ходити. Мені здається , що всі мої проблеми з комунікацією пояснюється цим. Я не хотіла спілкування з чужими дітьми в садочку. Тепер я прагну уникати великих компаній».

«Мене не віддали в дитячий садок. Я до школи сидів удома з мамою. Тому не навчився спілкуватися. Звикати до спілкування з іншими дітьми у великому колективі у сім років дуже складно. Цей досвід я мав би отримати раніше. Даремно мене в дитячий садок не віддали. Я так і не навчився комфортно почуватися в колективі, прагну уникати великих компанії».

Уривок з книги А. Бикової.

Мені здається потрібно викинути з голови те , що існує якийсь ідеал мами, ідеал дитини. В усьому є ця «золота середина».