А зараз буде long-read!
Когось нудило коли-небудь від себе?Від власної нікчемності, нулячості і тупості...? Можна, я не буду цей асоціативний ряд продовжувати, бо далі дуже неприємні слова, а я не хочу лаятися?
Сьогодні моя і так низька самооцінка просто скотилася на самісіньке дно.
Моя душа кричить про допомогу. А я не хочу жити. Навіть заради дитини. В голові крутиться лише одне: «Нащо моїй дитині така мама-невдаха?Що я можу дати їй? Чим я можу бути корисна?»
Пишу це, і сльози градом-градом...
Немає кому виплакатися.
Сну сьогодні не буде.
Сьогодні гуляла з візочком ще з однією мамою. Просто розмовляли, в неї був епохальний момент самоствердження, ніяк не могла нахвалитися, яка в неї дитина і розвинута, і унікальна, як вона все продумує до дрібниць з цим прикормом і взагалі з доглядом, і стосунки в неї з чоловіком прям зашибісь і взагалі вона дуже класно виглядає як для мами, яка народила 8 місяців тому. До слова, наші діти ровесники. І у кар’єрі у неї все чікі-пікі. Ідеальна жінка!
Вона це все говорила-говорила, а моя самооцінка все падала і падала... і ніби в ком в горлі...
У мене все не так райдужно.
З дитиною по-різному, але я намагаюся бути сучасною і обізнаною мамою, багато читаю і страюся гарно виховувати свою дитину.
З моїм же власним фізичним і душевним станом ситуація куди гірша.
Я набрала аж 25 зайвих кг. Думала скину без проблем. Не можу, заїдаю свою депресію і моя вага просто завмерла. Вже навіть батьки і чоловік з мене глузують і прямим текстом говорять, що я негарна і жирна...
Зі стосунками, як ви зрозуміли, теж біда.
Інтим після пологів був лише раз і то 5 міс тому. Хоча за рекомендаціями гінеколога причини не вести інтимне життя конкретно у мене немає. Я готова, а чоловік здається після моїх пологів став відчуженим. Ми живемо як сусіди. І я не раз вже думала про розлучення. В цьому шлюбі я нещаслива жінка.
Декрет мене з‘їдає помаленько.
Я не розумію хто я. Я не знаю як далі мені бути. Я хочу бути щасливою мамою, жінкою, дочкою, успішною на роботі. Але у всіх цих сферах у мене повний провал. Тепер я розумію, що я просто нікчемно прожила своє життя до декрету.
•Невдалий шлюб
•Відсутність успішної кар‘єри
•Напружені стосунки з батькам
•Невпевненість у собі зросла, здається, в геометричній професії.
Моя подруга-однокласниця дивується, знаючи мене ще з садочку, мол ну як так моє життя так полетіло шкереберть. Мені і самій трохи дивно. В школі я була відмінницею, мене поважали вчителі і були закохані найкрасивіші хлопці в класі, я була всюди першою, активісткою, здавалося що далі мене чекає тільки успіх. Далі я закінчила універ з відзнакою. Була передовою студенткою.
Ну, а потім, якось зненацька все полетіло під «три чорти». Я вийшла заміж вкінці 5 курсу, довго не могла знайти свою першу роботу. З батьками зіпсувалися стосунки, тоді вони в мені сильно розчарувалися як у гарному фахівці. Зрештою аж через рік я влаштувалася на роботу до ФОПа і пропрацювала там фактично на одній посаді 5 років. А під час карантину мене звільнили за пару хв. Видно, я не була таким вже цінним працівником, як я сама вважала.
З чоловіком кілька раз розходилися, постійні сварки/скандали призводили до моїх зривів, істерик і затяжних депресій. Так я потрохи зневірилася в себе.
Всю свою енергію я затрачала тільки на вирішення стосунків. Довгі роки ми навіть не намагалися завагітніти. Але за рік до мого 30-річчя я наважилася на це, наївно думала, що от тоді все зміниться.
Результат: я знаходжусь в дуже депресивному стані, у мене немає нічого за душею, ніякої опори та світлого майбутнього. Але зате є маленька дитина, якій я повинна бути гарним прикладом. Але я не знаю як.
Як вишенька на торті, це палубний вплив на мене соцмереж. Під час декрету страюся себе відгородити від слідкуванням за чиїмось активним і веселим життям. Але блін вчора зайшла у Фейсбук щоб почитати групу Прикорм і його хитрощі і понеслося. Ці безкінечні сторіз хто де відпочиває, хто що святкує, самолюбування і таке ідеальне життя. О Боже... здається від мене залишилася лише мокра пляма і думка, що я ніхто.
Мені немає куди виходити з декрету.
І тепер я боюся, що з дитиною знайти краще місце для роботи буде в рази важче.
На сьогодні я матеріально залежу повністю від чоловіка, тут треба додати, що кошти він виділяє на мене зі скрипом. Думала змінювати професію, можливо піти на курси або отримати ще одну освіту. Але чоловік категорично проти підтримувати моі задуми фінансово.
Знаю, що можна самій на безкоштовних ресурсах щось намагатися пробувати при великому бажанні. Але я дуже сильно невпевнена в собі і якась несмілива так що навіть до моменту почати щось робити, я боюся що вже нічого не вийде і я буду в черговий раз гірко себе гризти за поразку.
В принципі я розумію і свого чоловіка, якщо я в себе не вірю, то чому хтось повинен вірити в мене? Мені дуже важко без моральної підтримки на щось авантюрне рішитися.
І як бути? Я розумію, що зараз я на дні якоїсь найглибшої западини. Зараз для мене безвихідь. Без перебільшення.
Хто дочитав до кінця, ви - безсумнівно герої! Пробачте, що виливаю сюди свій душевний біль. Як думаєте, що мені в першу чергу варто зробити?Як справитися з депресією і вивести свій рівень життя в інше русло?
Надіюсяна адекватну критику своєї писанини...
Лучший комментарий
Даю вам пораду,саму цінну!!!
Слати всіх на хер!можна в голос,можна в думках!
У своєї дитини ви найкраща мама і це 100%
Ви жива і здорова,це головне!
Решта все фігня і нюанси
Вам потрібно позитивно мислити
От прокинулися вранці не з думкою бля,знову одне і теж,а ура новий день,нафарбувалися,нарядилися,взяли доню і пішли гуляти
Знайдіть собі улюблену справу,щоб вам було від чого кайфувати,читайте багато,коли спить дочка
Батьки…хочете,спробуйте наладити стосунки,але якби мене за щось стібали чи казали що я товста,я б сказала дякую за підтримку і до побачення і тримала б їх на відстані
Чоловік…любіть себе і позитивно мисліть і все зміниться,зараз кайфуйте від запаху доні,від її нових звершень,кажіть,що вона найкраща і мама зробить все для її щастя
Комментарии
На сколько я поняла, вашему ребёнку только 8 месяцев, кажется, ещё рановато думать о выходе из декрета. У вас достаточно времени на то, чтобы почитать книги для себя, а не про ребенка. Что-нибудь"мотивационное", жизнеутверждающее или просто поделать то, что вам нравится. Возможно, у вас есть хобби, просто попробуйте отпустить ситуацию, займитесь спортом.
Так ви все правильно зрозуміли. Я стараюся працювати над собою, ліпити своє тіло заново, щось постійно читаю по психології. Спершу потрібно схуднути, щоб самооцінка піднялася.
Я дуже вдячна і вам, і всім решта дівчатам за такі потрібні для мене слова.
Прямо сьогодні у мене з‘явився запал і мотивація не просто пустословити, а дійсно щось робити!
Дякую❤️
@marina_lina надеюсь, у вас всё получится!
Очень вас понимаю 🤗🌷
Говорят первый год материнства самый сложный, возможно так оно и есть 🤷🏻♀️ возможно нужно просто пережить, но это чертовски сложно!
Знаете что очень важно во всей этой ситуации? Важно полюбить себя! Забейте на всех и займитесь собой в первую очередь (ну про малышку конечно не забывайте 😉вы для нее самая лучшая, самая дорогая, самая ценная в этом мире!!!)
Если вы сможете полюбить себя, то мир вокруг заиграет новыми красками!
Скільки же нас таких нещасливих мам?
Здавалося ось дитина, на тобі щастя!
Буду значить вчитися любити себе. Виходить що по-іншому просто не можна бути жінкою
Узнала себя пару лет назад. Мне помогла психология. Запоем читала, слышала в ютубе Сатья Дас, Александр Шахов, Лобковский. Попробуйте может понравится. А вообще никакая вы не неудачница. У вас есть ребёнок,муж, родители. А все остальное наладиться. Я неценила все что было, была вечно недовольна всем и судьба преподнесла серьёзные испытания. Так что желаю со всем справиться и быть счастливой))
Дякую за добрі слова.
Ніби я це все і сама знаю, але іноді не вистачає підтримки.
Спочатку розберусь з собою, а далі буде видно.
Всіх цих психологів слухала. Наче розумію про що вони говрять, але проходить час і знову те саме.
Я людина крайнощів. Або все добре, або все погано. Ось це треба спробувати викорінити з мого життя.
Ну приехали, что называется, не слушайте Вы таких идеальных блин мам, забейте на них, поверьте то что они лепечут это все делить надо 50!!!И не надо себя с кем то сравнивать.Похудеть это конечно круто звучит, но не в этом счастье.Найдите себе какое то увлечение, хобби , может курсы какие то пройдите.Подумайте, что Вам интересно, перепробуйте все что называется от кройки до шитья)))А вдруг это Ваше))А потом всё само собой наладится.Главное начать себя любить , а не вгонять в это состояние!
Вчора поділилася з мамою своїми думками щодо цієї прогулянки, вона сказала, що зазвичай люди, в яких не все так гладко шукають шанси реабілітуватися нахваляючись самих себе. Може так і є. Але такої крутої самооцінки в цієї дівчини мені ще варто повчитися.
І так і є, все життя себе заганяю, а потім плачу!
Дякую за потрібні слова. Я прямо заряджена на позитив зараз!
Первое что вы должны запомнить - никогда не нужно себя сравнивать с другими. Вы не знаете на самом деле что твориться в том человеке. На обложке все красивые. Своими сравнениями вы только заганяете себя ещё глубже в никуда
@lisenok-ol, там граматика є в цих уроках? Колись в мене бус рівень вище середнього. Думаю, чи не буде мені занадто легко, бо я швидко втрачаю цікавість скільки раз починати з elementary 😅🤣
А за Tandem взагалі не чула. Пішла гуглити
@marina_lina грамматика есть, там с elementary до Advanced и очень много примеров)))
Вы не одна. Хочу поддержать Вас. Я сама такая. Первые два года материнства я была живчиком, а потом все потухла. Уже как три года не могу восполнить свой ресурс. После декрета вышла на работу, без перспективную и без карьерных высот. От депрессии я наоборот худею, меня анорексичкой можно уже назвать. Но в семье я кормилец. Муж живет в моей квартире и не приносит денег. Дочь его сильно любит и я не могу позволить себе его выставить. Уважение и понимание я не получаю от мужа. Только и слышу в свой адрес оскорбления. Удовольствие мне не приносит абсолютно ничего. Живу, а точнее существую ради дочери.
@iniesta, для моей дочки папа лучший друг) отводит и забирает и садика, готовит ей кушать, гуляет на улице вместе, играет, что-то мастерят вместе, если болеет папа с ней сидит. Я не могу у неё этого отнять, вот и терплю. Она мне никогда не простит, если я его выгоню. Я росла без отца, и мне отрадно видеть своего ребёнка счастливого с папой. Как-то так…
@july_birch, але дочка виросте і вилетить з вашої оселі. А з чим ви залишитеся?
Я думаю для хорошого тата розлучення не стане причиною змінювати ставлення до дитини...і діти зараз навпаки все розуміють. Думаєте, вона не бачить що ви не щасливі та постійно чимось стривожені і сумні? Не живіть заради когось. Якби це грубо не звучало.
Якби мені вашу ситуацію, я б сміливо рвала ці стосунки. Ну або якось їх реанімувала, там поговорити, договоритися, пройти курси у сімейного психолога. Не прирікайте себе на одинокість, не йдіть на це свідомо. Що це за життя?
@marina_lina согласна с каждым словом. Еще и дочке подаете пример, что жить нужно и терпеть все от мужчины. Но это Ваш выбор, но полюбите себя, дочь выростет и уйдет в свою жизнь, а Вы останетесь одна и будете потом жалеть о своем выборе и возможно еще и дочку попрекать этим.
Знаю такую семью, в кторой так же как и у Вас и нет счастья этой женщине, а дочка живет с человеком, который не уважает и оскорбляет её, но уйти не может, потому что "это нормально, так все живут, просто не признаются "...
Даю вам пораду,саму цінну!!!
Слати всіх на хер!можна в голос,можна в думках!
У своєї дитини ви найкраща мама і це 100%
Ви жива і здорова,це головне!
Решта все фігня і нюанси
Вам потрібно позитивно мислити
От прокинулися вранці не з думкою бля,знову одне і теж,а ура новий день,нафарбувалися,нарядилися,взяли доню і пішли гуляти
Знайдіть собі улюблену справу,щоб вам було від чого кайфувати,читайте багато,коли спить дочка
Батьки…хочете,спробуйте наладити стосунки,але якби мене за щось стібали чи казали що я товста,я б сказала дякую за підтримку і до побачення і тримала б їх на відстані
Чоловік…любіть себе і позитивно мисліть і все зміниться,зараз кайфуйте від запаху доні,від її нових звершень,кажіть,що вона найкраща і мама зробить все для її щастя
Дякую. Мабуть, це дійсно чого мені не вистачає - це здорового пофігізму!я дуже сильно переживаю в порівнюю себе з іншими.
Треба приймати рішення в користь себе!
Дякую
@marina_lina, нафіг всіх!!
Ви така,ви в себе одна і в доньки ви одна!!
Беріть себе в руки,шліть всіх нафіг,фарбуйте губи,голову в гору і вперед
Не общайтесь с такими мамами, от их идеальности тошнит.
Фигура безусловно меняется после родов, и Ваш выбор любить новую себя или стремится к прежней.
Работа ? Я думала будут проблемы выйти из декрета , но первое успешное собеседование подняло мою уверенность))
Всего Вам хорошего 🌹
В повсякденному житті в моєму колі немає таких самозакоханих людей як вона. Але тут не справа у ній. Тут справа у моїй болючій реакції на її випендрьож. Якби я була у її тарілці, я б ніколи і не думала так вихвалятися перед кимось, а на фіга? Ми як з нею гуляли, вона зі всіма здоровалася і з нею. Така прямо супер дружелюбна мамочка...Виходить, у неї ще й багато знайомих...Я про себе подумала, може це я якась не така відкрита і комунікабельна. Я завжди мріяла такою бути. От і задумалася, що мені заважає твою бути.
Я хочу навчитися любити і приймати себе. Дуже хочу!Але не знаю як. Бачу, що від цього найбільше проблем у мене.
Вам нужен психолог.Если нет средст,существует бесплатный портал психол.помощи.Находясь в депрессивном состоянии-ни похудеть,ни овладеть новой профессией невозможно.Вам нужно восполнить внутренний ресурс заботой о себе и принятием себя.Затем уже будет все остальное.Но техники и план вам должен дать специалист
Виходить, буду шукати психолога.
Я ще надіялася, може без нього якось справитися.
Мне хочется вам пожелать справиться со всем этим. Я так понимаю пойти к психологу у вас нет возможности. Я тоже не могу себе такое позволить .... Очень жаль, что муж вас не поддерживает. Вот в такие моменты начинаешь понимать кто друг, а кто просто так ...
Просто возьмите себя в руки. Сегодня вы платите, выплакайте все слезы. А потом встаете и берете себя в руки в первую очередь за ради себя и своего здоровья.
Худну, але мій емоційний стан дуже розбитий. Мені ніби і заважає зайва вага, але разом з тим і байдуже як я виглядаю... Багато дивлюся на ютубі всяких психологів, бачу що толку з того немає.
Непросто смотреть, но и стараться выполнять, то что они говорят.
И развод вас не сделает счастливее, пока вы не обретёте душевное спокойствие. На себе проверено)) но уж лучше попытаться сохранить семью, чем разрушить, пока еще не сювсе так сложно.
Попробуйте наладить отношения К родителям. Есть много практик по этому поводу. Почитайте в интернете. Я сейчас этим занимаюсь.
Я не верю в ту идиальную женщину, которую вы сегодня встретили)) вот серьезно!) У всех, да что-то есть в жизни. Просто наверное она позитивно мыслит.
Но то что вы похудеете, поверьте не сделает вас счастливой. Это будет кратковременный эффект. Нужно научиться радоваться даже мелочам.
Я вже худла, коли в моєму житті був лиш спорт. Я досягнула гарного ефекту. Але моє життя якісно не змінилося... на жаль. Так і є, треба ще міняти свій світогляд
Я дочитала. Потому что прекрасно понимаю ваш крик души! У самой не самый лёгкий период в жизни. Но стараюсь брать себя в руки.
В первую очередь я бы посоветовала вам похудеть. Займитесь своим телом. Есть реально много упражнений которые можно делать дома. Нужно найти гармонию в себе и тогда муж потянется к вам. Почитайте разных психологов: Холоденко, Грабова, Лабковский.
Я не верю в ту идиальную женщину, которую вы сегодня встретили)) вот серьезно!) У всех, да что-то есть в жизни. Просто наверное она позитивно мыслит.