Всім привіт.Нарешті я трохи відійшла і можу написати,що ми пережили за 2 дні..Отже у п'ятницю,ми…

Всім привіт.Нарешті я трохи відійшла і можу написати,що ми пережили за 2 дні..Отже у п'ятницю,ми поїхали у лікарню з направленням екстренна госпіталізація.Зробивши повторно рентген,ми були в шоці,шо батарейка тільки чуть-чуть зрушила з місця,хірург сказав ,що срочно здвонить до анастезіолога і ендоскопіста(не знаю як правильно назвати)і будуть діставати,якщо не вийде дістати,то лишають в лікарні для спостереження і будуть приймати міри для оперування,від цих слів,ми побіліли,посиніли,і я просто ридала.Але виходу інакшого не було.Чоловік чекав у палаті,а нас забрали ,Алісі ввели наркоз і мене попросили вийти з кабінету,боже як мене колотило,як я плакала і молилась,що весь цей процес зайняв 15 хв,а я думала що зійду з розуму,ніхто не знав чи вдасться витягнути батарейку,але мені лікар сказав ,що зробить все як найкраще.Зайшовши в кабінет,Аліса ще була під наркозом,лікар щось писав,а я сіла біля малої і плачу,він мені простягнув салфетку,а там батарейка,я ше більше плачу і дякую йому,його слова були одні.....чому ви ше в понеділок не витягли її,вам пощастило що все так обійшлося.А не витягнули,тому,що у понеділок приїхавши на швидкій і зробивши рентген,нас хірург,який був на зміні запевнив, що вона вийде сама,природнім шляхом і сказав взагалі приїхати за тиждень якщо нічо не вийде....це окрема історія,але є і такі лікарі...Він був у шоці від моєї відповіді,і каже,скільки я їх наголошую,скільки вчу,що треба зразу діставати в той же час батарейку,а вони відправояють додому.Далі було дуже веселе,в кавичках, перебування в хірургічному відділлі(яке,як прохідний двір,без елементарних санітарних норм),відношення медсестер до діток,розеток нема в палаті,води теплої нема і просто ужасу ,який там твориться,я не витримала і подзвонила нашому хірургу,який нас вів,і мав прийти на зміну в понелілок і сказала що забираю малу і їду додому(нас можна було і в саму пятницю відпустити додому,але вони хотіли перестрахуватися що все добре і лишили нас на вихідні),він сказав що нас розуміє і немає нічого протів. Коли приїхав чоловік і зайшов у палату нас забирати,навіть ніхто не спитав куди ми йдемо...Я дякую тільки за те що з донею все добре,що весь цей ужас закінчився,шо є дійсно хороші лікарі,з нормальним відношенням.Тому матусі,якщо вам казатимуть вийде природньо,не слухайте нікого,бийте не сполох,бо природньо не виходить нічо,а час іде,і батарейка окислюється...