
Довіряйте собі і не терпіть біль.
Рік тому в п’ятницю в мене перед сном заболів живіт. Я подумала, що в очікуванні місячних, та все ж відмітила, що біль був трохи інакшим.
Чай з ромашкою, кіношка в тиші з собою. Стало легше, і пішла спати.
Субота. Зранку біль посилився, чоловік збирався у відрядження. Я перебирала аптечку в пошуках ношпи, в решті решт чоловік побіг до сусідів за таблеткою.
Але в мені вже був сумнів. Таблетку не випила.
Чоловік склав речі в машину, і вже зайшов в дім, щоб попрощатись, а я кажу - мені потрібно до лікаря. Шукай!
Біль зігнув мене навпіл.
Через годину ми в лікаря, ще через 3 години - операція. Лопнула кіста, внутрішня кровотеча.
Дівчата! Будь ласка, не терпіть біль. Я знаю, що ми це вміємо. Але пообіцяйте, що спочатку рятуємо себе, а потім світ ❤️
Світлина минулорічна, про період мого відновлення.
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу.
Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць ...
Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засм...

Народилось наше Великоднє курчатко🐣❤️
Поки все пам‘ятаю, напишу історію.
Схватки почалися з 6 ранку, досить слабкі з інтервалом в 18 хв, ми з чоловіком прокинулись і пішли гуляти, гуляли майже 3 години, інтервал не зменшувався, але схватки ставали все відчутнішими.
Прийшли додому, поїли, я навела марафет😂 і тут з 18 хв інтервал стрімко скорочується до 7 хв, кілька схваток і до 5 хв😳 Схватки при цьому вже досить сильні. Викликаємо таксі, їдемо. Це була 14:30.
Поки доїхали (20 хв) і оформили була 1...
Нашій донечці вже 3 тижні. І всі ці 3 тижні кожного Божого дня, тримаючи на руках свою дитину, дивлячись на неї, я розумію, що їй не підходить те ім‘я, яким ми її назвали. Ми довго з чоловіком сперечались ще в пологовому з приводу імені і я від виснаженості йому уступила і дала можливість обрати ім‘я дитині. Він назвав Єва. Гарне ім‘я. Але з кожним днем все більше розумію, що важко мені називати доньку так, не з таким іменем вона, мені здається, має рости. Що робити? Думаю поки ще не пізно, піти...
Матусі як вам ім'я для дівчинки Аделіна?🤪
Вже купу перебрали з чоловіком , але до душі поки що це )))
Ох, про меня прям.. Всегда перетерплю, потом снова прихватит