Настане день, коли ви в останній раз погодуєте свого малюка грудьми... Одного разу ви будете нести його на руках. А потім настане день, коли ви вже не зможете підняти його і нести так само... Ввечері ви будете купати його у ванні. А потім він раптом захоче митися сам... Він поцілує вас на прощання перед школою, а через пару днів попросить більше цього не робити... Він прошмигне до вас в кімнату посеред ночі, щоб ви його обійняли. І несподівано це стане останнім разом, коли він розбудив вас заради цього... Факт в тому, що ви ніколи не знаєте, коли трапиться цей останній раз. Тому поки ви переживаєте всі ці моменти, цінуйте їх і пам’ятайте, що колись їх не буде і вже ніщо їх не поверне! Насолоджуйтесь своїм материнством ❤
Вічне Питання (не для сварок) . Просто мене зачепило. Моя знайома не колить дитині вакцини. Бо її знайомий лікар переконав цього не робити.( і вона мене переконує в цьому ). Бо дитині вже колять дану хворобу і імунітет вже слабший взагалтному. Я своїм дітям вколола все і додаткові і колю далі по календарику . Тож чи є це злочин лікаря переконувати не колоти вакцини . Або ж навпаки переконувати колоти , бо можливо ми чогось не знаємо . І такий нюанс або співпадіння. Мій старший син в 5 років вколола превенар 13. До цього він ніколи не кашляв , немав бронхітів . Після вакцини , вже мав 3 бронхіти і 1 пневмонію ) це факт , хоча думаю можливо це таке співпадіння .
Настане день, коли ви в останній раз погодуєте свого малюка грудьми... Одного разу ви будете нести його на руках. А потім настане день, коли ви вже не зможете підняти його і нести так само... Ввечері ви будете купати його у ванні. А потім він раптом захоче митися сам... Він поцілує вас на прощання перед школою, а через пару днів попросить більше цього не робити... Він прошмигне до вас в кімнату посеред ночі, щоб ви його обійняли. І несподівано це стане останнім разом, коли він розбудив вас заради цього... Факт в тому, що ви ніколи не знаєте, коли трапиться цей останній раз. Тому поки ви переживаєте всі ці моменти, цінуйте їх і пам’ятайте, що колись їх не буде і вже ніщо їх не поверне! Насолоджуйтесь своїм материнством. Час швидкоплинний !!! 😔
Дівчата, у кого дітки 2017 року , ви їх віддаєте цього року в школу , чи у наступному? І як взагалі зрозуміти, що дитина готова ?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Алла·Мама сына (2 года)
·Ответить