Вчорашній пост @mmoskaleva2009 мене ввів у ступор😔
А коли почитала коментарі взагалі випала в осадок
Люди тратять 30, 40, 50 тисяч і більше на їжу!!! Я нічого проти не маю і рада що ви собі це можете дозволити!)
Передісторія
Нам з чоловіком під 30 уже. У мене за плечима 8 років навчання, офіцер, військовий лікар, ніби непогано. У чоловіка 12 років служби в ЗСУ, інженер, офіцер, учасник АТО, гарячі точки. І що ми маємо? Моя зарплата 13 тис грн, у чоловіка-14...
Зараз в декреті, тобто живемо на 14 тисяч в місяць в орендованій квартирі, не дуже весело, правда?
Що ми робимо не так??????? Чому ми не можемо жити як нормальні люди?? Де я звернула не туди?
Хтось подумає що я заздрю. Ні. Я просто прозріла вчора і зрозуміла, що ми не живемо "як усі". Тепер я заганяю себе і гризу. Що я можу дати своїй дитині? От що? Так, ми стараємося економити на всьому, тільки щоб у нашого золота було все і не гірше ніж у когось. А що дальше? Разом з дитиною ростуть і запити... Я не хочу щоб у моєї дитини було погане, бідне дитинство. Так, щастя не в грошах але все ж...
Я не хочу так жити. Я не хочу іти в магазин по хліб з копійками з копілки. Я не хочу думати, що залишилася одна пачка суміші, а до зарплати ще тиждень. Я хочу все змінити. Тільки б зрозуміти як...
P.S. Нікого не хочу образити чи жалітися