ПРОДОВЖЕННЯ
⠀
ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР
Так ось, природні сутички у мене тривають, а інтервал скорочується. А я ось чесне слово не розуміла, воно це чи ні, варто бити тривогу або що, сказали ж відпочивати😅
⠀
О 05:30 до мене зайшла акушерка, сутички десь раз в 5-7 хв., Поговорили, я сказала, як Є. так як у мене низький больовий поріг, я спокійно сама ходила і розмовляла нормально. Боляче? Ну да боляче, але терпимо ж😄

І все ... Я одна в палаті, в коридорі тиша ... 😅кажу своєї акушерці, десь вже о 06:30, що інтервал між переймами скорочується, ну да мені боляче, але розмовляти можу нормально.
⠀
Час близько 7 ранку, пише чоловік, мама, подружки, а я що?! 😅Я кажу, та не знаю, коли народжувати, тримаюся, сутички з вечора почались😄

Лежу і не розумію, що щось не виходить відпочити і поспати... дуже боляче, а я і не знаю, так це повинно бути або як і скільки ще терпіти😂Була думка, що якщо це тільки початок, то нехай мене кесарять, вже майже сил не було.

Близько 7 ранку заходить лікар і каже, що схоже у мене вже потуги починаються, я вже на межі, мені вже просто стає страшно)) Встати я вже, звісно ж не могла, добре, що мені допомагали та відвезли в родову❤️

О 7:45 схоже я реально народжую. Я тупо починаю кричати, так як ніколи в житті цього не робила😆 Зараз, звичайно, вже легко згадувати, але тоді у мене вже почалася істерика від того, що мені страшно і боляче.
⠀
Далі все пам'ятаю, як в тумані

А вже о 08.10 я народила)) Перше про що я подумала – це як добре, що все закінчилось і закінчилось добре. Сил не було зовсім.

Але на цьому історія не завершилася)) Цікаво, що було далі?