ЯКОСЬ МИ ПРИЙШЛИ ДО СВЕКРУХИ В ГОСТІ, ВОНА ВАРИЛА ПЕЛЬМЕНІ. МОЇ ДІТИ ЩИРО НАДІЯЛИСЯ, ЩО БАБУСЯ ЇХ ПРИГОСТИТЬ, АЛЕ ВОНА НАМАЗАЛА ЇМ КІЛЬКА КУСКІВ ХЛІБА МАРГАРИНОМ І НАЛИЛА ЧАЮ. Я ЙШЛА ДОДОМУ І ПЛАКАЛА, У МЕНЕ НА ДУШІ ЗАЛИШИВСЯ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ОСАД. ВІДТОДІ У МЕНЕ ВІДПАЛА ОХОТА ХОДИТИ ДО СВЕКРУХИ В ГОСТІ. Я І ТАК РІДКО ХОДИЛА, А ЗАРАЗ І ЗОВСІМ ПЕРЕСТАЛА В першому шлюбі я була шість років. У нас з Сергієм народилося двоє дітей. Ми жили на знімній квартирі, бо у Сергія ще була молодша сестра, яка залишилася жити з свекрухою в їхній трикімнатній квартирі. Мене завжди дивувало ставлення свекрухи до своїх дітей. Вірніше, різниця, яку вона між ними робить. Своєму синові вона навіть весілля не зробила, сказала, що якщо ще сам не заробив на нього, то нема чого одружуватися. Ми розписалися і пішли знімати житло. До нас свекруха і заходила, і телефонувала рідко. Вона жила своєю донькою. Коли та надумала виходити заміж, свекруха зі шкіри лізла, аби зробити їй шикарне торжество. Я дивилася на все це збоку і не розуміла, як можна так по-різному відноситися до дітей. Дітей я народила з різницею в один рік. Мені було дуже важко – і морально, і матеріально. Чоловік заробляв мало, сварки у нас почастішали. Інколи не вистачало на найнеобхідніше, але ніхто нам не спішив допомагати. За весь час, що я жила в їхній сім’ї, свекруха взагалі до онуків не підходила і ніяких подарунків ніколи не дарувала. Вона взагалі сказала, що це не її онуки, її будуть у дочки. Коли її донька народила дитину, свекруха внука з рук не спускала – гуляла, ночами колисала, купувала йому абсолютно все. Мені було дуже образливо, адже мої діти для неї такі ж рідні. Якось ми прийшли до свекрухи в гості, вона варила пельмені. Мої хлопці щиро надіялися, що бабуся їх пригостить, але вона намазала їм хліб маргарином і налила чаю. Я йшла додому і плакала, ввечері наліпила їм смачненьких пеліменів, діти поїли, але у мене на душі залишився величезний осад. Відтоді у мене відпала охота ходити до свекрухи в гості. Я і так рідко ходила, а зараз і зовсім перестала. А потім ми з Сергієм розлучилися. Він не цікавився ні моїм життям, ні життям наших дітей. Через два роки я вдруге вийшла заміж. Дуже хвилювалася з того приводу, як сприйме нова свекруха двох моїх дітей. Але, на диво, все пройшло спокійно, друга свекруха прийняла мене з дітьми, як рідних. Ось це була для них справжня бабуся, ніколи не поділяла рідних онуків і моїх дітей. З нею я жодного разу не лаялася, це була неймовірна жінка. Мої діти відразу почали називати її бабусею. Я і досі не можу зрозуміти, чому так буває, що бабусі не визнають своїх онуків. Улюбленому внукові від доньки пельмені, а нелюбимим внукам від сина хліб з маргарином. Любимого онука приведуть, роздягнуть спати укладуть на ліжечко. А нелюбимих онуків як приведуть з прогулянки навіть синтепонові штани не знімуть і заснуть, набігавшись, в холодній кімнаті. Ось яка різниця не тільки між дітьми, а й онуками. Коли мої діти виросли, свекруха сама їх знайшла, просила приїхати до неї. Зараз вона жінка в роках і їй потрібна допомога. А її донька з чоловіком і онуком вже років десять як поїхали закордон і залишилися там. Тепер свекруха мріє, що мої діти доглянуть за нею. А я не знаю, що їм казати, мої хлопці і не пам’ятають її, як бабусі. А все, що я пам’ятаю, це ті пельмені і кілька кусків хліба з маргарином. Текст из инета. Но вопрос такой. Как ваши свекрови воспринимают своих внуков? Действительно ли дети сына и дети дочки любимы по разному?
Моя донька від народження досить спокійна, безпроблемна дитина в плані поведінки. Була...ось їй стукнуло 7 років і це шок яка вона стала гостра на язик, капризна а інколи ахуєвша 😵 💫. Маніпуляції по будь якому поводу. То вона не буде їсти, то вона не буде робити і т.д. і головне так оборзєла що щодня мені висказує "зачем я її роділа" якщо я не можу зробити її щасливою 🤪. А я що? Я просто народила бажану дитину, любила і люблю, не била її, все намагаюсь пояснювати. Тепер вона сидить на голові міцно. А скільки я гідоти вже почула в свою адресу з вуст дитини. Я в шоці. Довиховувалась 🤪
#історіяжиттяvikki У всіх такий радісний день, день мами, розповіді про мам. А в мене нестало мами, її нестало, коли мені було 2 роки і 2 місяці. ДТП... Хто б що не казав, а я пам'ятаю уривками як я чекала її з роботи, і ми будували з подушок хатинку. І ще я пам'ятаю той чорний день, день її похорон. Я стояла у великій залі біля її труни, і не розуміла чому мама спить, не встає, не грається зі мною, чому ті всі люди ходили і жаліли мене, намагались вивести з кімнати, а я не давалась, хотіла з мамою бути. Пам'ятаю той день як сьогоднішній, то було 25 років назад. Вона мені інколи сниться, сниться живою і молодою на той час їй 28 років було... Не можу далі писати 😢😢😢
Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…
Диана·Мама сына-младенца
Була сестра, яка не викликала швидку, покм та стікала кров’ю. От це теж біда
·1 отметок «Нравится»1·Ответить