Вопрос опытным мамам, чьи дети уже пошли в сад 🧐
Вчера я зарегистрировала ребёнка, а сегодня его уже пришло приглашение в сад 😂 осталось только медосмотр пройти 👌(не удивляйтесь, мы живём в селе и тут не нужно ждать годами очередь)
Ребёнок стеснительный, но любит общаться с детками. Вот сегодня мне нужно было отлучится по делам и я отвела Богдана сестре, заранее предупредив его об этом, что было большой ошибкой 🤦♀️ он зная, что я буду уходить, вчепился в меня как будто я ухожу на всегда 🤯 родственников он знает хорошо, там ему всегда рады, любой каприз выполняется, с этой стороны проблем точно нет.
Но вот, как быть с садиком? Предупреждать о том, что я приведу его и уйду уже не вариант, так как истерика с незнакомыми обеспечена. А если я приду с ребёнком, его заиграют и я незаметно свалю 🙃 это нормальный вообще проступок? Или только мачехи так делают?
Или поделитесь своим опытом, будет очень интересно почитать 😊😊😊
Я двох здавала в садок. У нас не можна погратися і піти - така можливість є тільки у працівників і родичів😆
Так от, старший кричав весь перший день (годину). І три місяці я його носила на руках (для комфорту і контакту з ним) тільки до обіду. Плакав 2 роки, але тільки перші кілька хвилин (як переконували вихователі). На третій рік змінилася вихователька, і все стало значно краще, хоч досі деколи вередує))
З меншим - повна протилежність. Тиждень поводила до обіду, як забирала - хотів мене в групу затягти і гратися далі😂 як залишила спати - все ок, жодної сльози) уже місяць ходимо.
Такі кардинально різні діти.
Діти дуже не люблять змін. Потрібно готувати дитину і розповідати їй, що він буде ходити в садочок, а мама на роботу, чи по ділам...істерики будуть все рівно. В когось вони день-два. В нас були більше місяця. Якщо Ви втечете,коли дитина заграється, то це дуже великий стресс, і дитина Вам перестане довіряти і житиме в страху, що мама любої миті може кудись зникнути. Я коли водила перші рази на пів дня, то розказувала все, що буде за цей час, казала що,- ти пограєшся з дітками, ви поїсте, а мама сходить в магазин і прийде тебе забере. Звичайно дитина плакала і кричала, що не хоче, але це важливо розповідати, щоб у неї в голові був план дня. Потім, коли залишала спати, то розказувала, те саме, але додавала, що якщо мама не встигне до обіду, то ти полеж з дітками на кроваті, а мама прийде. То так залишили спати, і з першого разу норм, з сном не було проблем.
Так от, старший кричав весь перший день (годину). І три місяці я його носила на руках (для комфорту і контакту з ним) тільки до обіду. Плакав 2 роки, але тільки перші кілька хвилин (як переконували вихователі). На третій рік змінилася вихователька, і все стало значно краще, хоч досі деколи вередує))
З меншим - повна протилежність. Тиждень поводила до обіду, як забирала - хотів мене в групу затягти і гратися далі😂 як залишила спати - все ок, жодної сльози) уже місяць ходимо.
Такі кардинально різні діти.