Всі пишуть підсумки 2020 року. Така уж традиція соціальних мереж. Ну тоді і я підсумую. Підведемо, так би мовити, «чєрту».
Отже, для мене 2020-й рік був, як гість. Дуже дивний гість. Ти ж його чемно запросила, чекала, готовилась, рихтувала всякі лиґумінки, хату шатірила, можна санстанцію звать... А воно шо?! А воно, падліна, приперлось з пустими руками, без букета, на годину раніше, заставши тебе в рейтузах і старому пусері і обєскураживши з порога запахом легкого перегару. Без «добрий день», без «здрастє», не розуваючись, гість поніс болото по прибраній хаті, лишаючи ступаки на твоїх ясних персидських ківерах. Тут, как-би, уже починає закрадатися мисля, що з цього гостювання толку не буде, але ти, як людина культурна, все ж запрошуєш його до столу. Шо зря готовилась, чи шо?
Після того, як воно ужрало все спиртне, розбило три бокали, поляпало голубцьом на вінтажну білу скатерть, витерло жирну мордяку об тюль, облизало всі загальні ложки, голосно перднуло і сказало, що торт, 15 коржів якого ти пекла до 2 ночі, вообщє не добрий, а сама ти страшна, як ядєрна боєголовка, сумнівів, шо воно й@бнуте у тебе не осталось. Поки ти, оговтуючись від шоку, думаєш, як таке слабе, дурне і смердюче скоріш спроватить з хати, гість іде в уборну.
Забивши туалетною бумагою унітаз, обісцявши дорожку, що під ним, замацавши дзеркало, почухавши промежину твоєю зубною щіткою і вишмаркавшись в дорогого шовкового халата, гість виходить, ледь не падаючи, з напівспущеними штанями і офіційно заявляє, що йому пора.
«Слава всілєнній» - думаєш ти і протягуєш йому, як же годиться, торбинку з ковбасою і кіржиками, щоб воно взєло і вй@@увало чим скоріш, бо нервів в тебе вже не лишилось. Наш друг прєлєстний хапає того пакета, чеше до дверей, хитаючись і бебраючи щось в кишені. У самісінького виходу воно розвертається, дивиться на тебе своїми дибільними очима і каже «На». В руці його свєркає брульянт, розміром з добру папирівку. Ти зашарілась. «Мені?» - удівльонно перепитуєш ти. Гість, ікнувши, твердо відповів: «Дарю, бл@!». Ти береш того подарка, посміхаєшся і миттю забуваєш і про жирну пляму на скатертині, і про забитий та обісцяний унітаз, і про лобкову волосину на твоїй зубній щітці... Гість, махнувши рукою, дрелює в закат, а ти дивишся йому в спину і думаєш: «... Хм, як оказалось, то не таке ти вже і придурошне. Дякую тобі...»

У 2020 році моїм «брульянтом» стало народження Фореста і більше від 2020 мені нічого не треба. А який «брульянт» він подарував вам?

Пост заряджений на здоровлє, вдячність і 12-й айфон під ялинкою.
Цілую в рота,
Катя Бльостка #катябльостка (photo by @chriswojdack)

На фото мой брульянт 2020❤️❤️