Упаковала сину подаруночки, не вистачило на всі паперу упоковочного😭 я як завжди😂 це прям моя фішка! У сина будуть круті подарунки... і тут я згадала своє дитинство. Я тільки мріяла про круті подарунки, мені дарували на Миколая солодощі, а на Новий Рік бюджетну іграшку. Дуже бюджетну. А я так заздрила іншим дітям, яким дарували дорогі класні іграшки, про які я мріяла. А вже коли виросла зрозуміла, який самий дорогий подарунок подарували мені батьки! Вони меня любили, не били, розуміли. У важкий підлітковий період, мама була мені подругою, вона мене витягувала з усіх депресій, вчила мене бути сильною, вчила мене справлятись з труднощами, підтримувала і обнімала, навіть якщо перед тим, я прийшла додому пьяна в хлам (в 15 років на хвилиночку). Перед тим сварилась звісно, а потім обнімала❤️ У мене золоті батьки і зараз я ні на секунду не ображаюсь, на те, що багато одягу доношувала за двоюрідною сестрою і дочкою хрещеної, за те, що не мала омріяних подарунків. Бо і ще раз скажу... самий головний подарунок, який батьки можуть дати дитині, це любов і розуміння! Тому, якщо у вас складнощі, ви не можете чогось дозволити своїй дитині, що можуть інші, це така дрібниця! Любіть свою дитину, обнімайте частіше, розумійте і повірте, ви будете найкращими батьками, для своєї дитини! А коли дитина виросте і згадає дитинство буде посміхатись і радіти що виросла в любові! Бажаю всім гарного свята, сімейного і теплого💫
Комментарии
Только вот написала пост на эту тему. Только у меня чуть грустнее было. Но в итоге да, самое ценное оказалось другое❤️ жаль Детская память выборочно не стирает события, а наоборот, самые «острые» запоминает навсегда....
Моя детская память отлично помнит, как я расстраивалась, когда под елочкой лежал не тот подарок о котором мечтала. Но нет обиды, нету никаких обид. Есть переоценка всего с возрастом. В детстве было обидно, а сейчас понимаю, как родители старались, себя обделяли ради меня, как любили меня и за эту любовь буду благодарна им каждый день. А те детские воспоминания очень помогли в жизни, помогли научиться ценить мелочи, пережить много финансовых трудностей с мужем. Зато сейчас родители могут себе позволить внуку дарить много подарков, мама говорит, мол тебя не смогли так радовать в детстве, хоть внука есть возможность радовать. Я прям слезу пускаю, когда мама это говорит😢
Питання.
Що вам дарували чоловіки на народження дитини? І що ви хотіли, чи співпали очікування? :)
П. С. Питання саме до тих кому дарували:) якщо ви проти/не приймаєте/ і тд, то ніжно пролистуйте далі:)
Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити шлунок, жарене дитині) і так далі... Так от кожна мама сама вирішує що дати дитині, я не жарила їх на літрі олії😂і не даю їсти дитині кожен день жарене.,меню дитини як і дорослої людини повинно бути різноманітним!!! ДАВАЙТЕ ЖДУ КОМЕНТІВ ЯКА Я #ГОРЕМАТЬ.... А ще у мене дитина їсть цукерки😂😂😂
Мені з дитинства хотілося мати рідке ім'я щоб я не могла зустріти свою тезку. В результаті 2 однокласниці, 1 одногрупниця, по сусідству бабуся, навіть колишню мого чоловіка звати так само як мене. З дитинства мені моє ім'я не подобалося, у 18 навіть змінити хотіла, але навколо це б не зрозуміли, інакше мене б всеодно називати не стали, тому далі подачі заяви в рацс на зміну імені це не зайшло. Зараз я вже звикла до свого імені, ніяк інакше мене і звати не може, хоча те що воно мені подобається, ...
На якому тижні вагітності ви розповіли батькам?
Дівчата на якому тижні вагітності ви розповіли батькам ( своїм, чоловіка) ?
* Дякую усвм за відповіді. Я не знаю як ви трималися весь цей час 🤨😳 яка сила терпіння повинна бути .... В мене такої немає 😂 максимум тиждень
В першу вагітність, відразу всім розповіла, так як тоді мені було 17 років (чекаю ваші тапки в мій бік 🫣)
В другу на 4-тому тижні розповіла батькам чоловіка. тоді була завмерла вагітність, і мої батьки вже дізнались після лікарні
Зараз, я трималась рівно тиждень, і сьогодні роз...
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу.
Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць ...
Золотые слова! С праздником 🥳