👩‍👧🥰😢
їй - два... вона так любить маму
і цілий світ знайде в її очах
бо мама заплітає колосками
цілує ранки.. і розвіє страх....

їй - шість... "не плач, моя мамусю...
я вже доросла.. йду у перший клас !"
портфелик, зошити... і "швидко повернуся"
все швидше.. й швидше... рухається час....

їй - чотирнадцять... світ, насправді, інший
і мама, знає... знає не про все....
цілунки перші , друзі , зради , вірші...
а час летить.... а час уже несе....

їй - майже двадцять... не змінилась, наче..
освіта, мрії.. менше й менше... спить
весілля, фото... мама знову плаче....
і все.. в її житті.... завбільшки з мить....

вже двадцять три... комусь телефонує...
у мене народився, мамо, син....
я плачу й плачу.... скільки сліз тих... чуєш...
він - цілий світ... й на цілий світ - один...

сьогодні - тридцять.. втомлена й красива...
у неї діти... все кудись летить....
цілує ранки... й не повіриш, диво -
все заживає, мамо.... майже.. не болить

їй - п'ятдесят... вона сьогодні.. в мами....
бо не побачити її... найбільший страх....
бо тільки мама .... вміє .. колосками ....
і цілий світ.... лише в її.... очах ..

Ілона Ельтек с.