Народження Романа
частина 3👇

Тим часом я повільно й доволі спокійно увійшла в стан потуг і зрозуміла про що говорила мама: хочеться в туалет - все нутро тягнуло саме так! Мене поклали на крісло й стали знову дивитися.
- О, чорненьку головку видно! Вже скоро! Є у вас хтось з чорним волоссям?)
Пам'ятаю, дивне почуття розгубленості: з чорним волоссям😄? Але головна новина – що мій хлопчик уже на підході і це додало мені сили, я в мить забула про те, що я вже майже 10 годин в переймах, дві доби не спала і дико втомилася…

- Через хвилин 10 підемо в родзал!
Потужтесь ще трішки ...
10 хвилин пролетіли, як одна хвилина)) Я лягаю на крісло.
Кілька разів сильно тужуся і ось воно моє чудо! 👶 Крик! Потім плюх і у мене на животі! Я повернулася в сльозах на годинник –12:14.
Чую:
-Хлопчик. 3715 кг, 54 см, час 12:14😁

Мені сказали, що я молодець: розривів тільки 2 внутрішніх, все швидко загоїться!
Сльози течуть самі по собі! Я впоралася !! Я МАМА!
Я навіть забула про плаценту з усією цією радістю і полегшенням. І мене попросили ще потужитись. Я питаю:
Навіщо?) 😁
Ось він мій перший раз)
Моє основа основ) Початок материнства і батьківства, безсонних ночей з моїм Ромашкою, який спав тільки на грудях в пологовому будинку (втім і вдома теж). Тут же я пізнала самі ази материнства: мало перевірити чи все сухо, чи не голодна дитина, тепло їй, але потрібно ще й пісеньку поспівати, і покачати. На моє запитання, чому він спить тільки на грудях, медсестра жартівливо сказала, глянувши на мою велику молочну грудь, на якій лежала в 2 рази менше голова Ромки, сказала:
- Я б і сама на таких грудях тільки спала🤣🤣

Далі буде😉