⏰3.20 ночі 8 липня року

частина 1👇

.

Відправляю смс:

"Мамj, все, почалося"

У відповідь відразу ж приходить смс мама начебто відчула:

"Не хвилюйся все буде добре!"

Дзвоню Сергію:

- Починається!

З протилежного боку трубку сонний голос ледве вимовив:

Ага ... 🙈😁

Я з 7 липня вже була в Адонісі, термін прийшов, але я тоді не сильно і впиралася, треба раніше лягти – значить треба) Уже 6ого ввечері почав потягувати весь низ живота. 7-го болі стали сильнішими, у мене вже від постійного болю онімів весь низ живота, постійно бігала в туалет.Інтуітівно, я зрозуміла, що організм чиститься, готується.

Я не спала вже другу добу. Прийшла медсестра, кажу: у мене щось починається. Одразу ж відправили на огляд і після цього почалися перейми, пішло розкриття)

- Але йдіть спати, ще рано!

Лягла на ліжко, все тягне, лежати неможливо просто🔥І тут клац і потекла вода-піді мною мокре все. Встаю-тече порціонно.

Я розумію, що все «почалося точно», починаю згадувати всі страшні історії пологів, які мені довелося перечитати, але в голові у мене грав голос мами: "Це не боляче!" У мене це засіло в голові: раз мама сказала не боляче – значить, не боляче! Я ж не можу підвести маму. Вона змогла і я витримаю! Близьких подруг, які б народжувати у мене не було, тож я довірилася словам мами, крім того, мені постійно допомагав хтось з персоналу😍

На переймах я ходила палатою туди-сюди, на щастя, вона ьула просторою)) спочатку дихала інтуїтивно, але не по-собачому, як пишуть на багатьох форумах – мені так було страшенно не зручно, а на повні груди вдих і глибокий видих – це допомагало, я слухала себя❤

Далі буде😉

#першийзапис