Окуляри стали невід'ємною частиною мого життя 👓

Як це починати ранок з нащупування окуляр❓Це чудово! Але лише в порівнянні з тим, що за їх відсутності було б геть погано.

Дійсно, проблема не в тому, щоб носити окуляри, а в тих незручностях, які вони створюють і які ми створюємо самі собі в нашій голові.🤯

Перша і, як на мене, найбільша проблема — це відчуття невпевненості в собі і розвиток комплексів.

😱 Скільки ж в моїй підлітковій голові було страху і розпачу при отриманні рецепту на перші окуляри. Я була готова провалитися крізь землю і кожен коментар (нехай навіть "тобі личить") здавався насмішкою наді мною і заставляв ніяковіти.

Про постійну носку мови навіть не йшло, одягала лише для того, щоб бачити дошку. Я свідомо обирала не впізнавати людей на вулиці, плутати мішка з котом на дорозі, лиш би не носити "велосипед" на носі, не вішати на себе ярлик.🏷️

Трішки кращою стала ситуація в університеті. Я підібрала собі контактні лінзи! 👀 І відкрила заново усі фарби світу. Їх не помітно при носці і вони не обмежують картинку (в окулярах же тільки в межах скла чітко видно), не запотівають взимку, їх не потрібно постійно протирати, не заважають цілуватися😁...о, в них я навіть відкрила для себе сонцезахисні окуляри 😎 і відпочинок на пляжі/плавання стали набагато комфортнішими)) 🏊‍♀️

Ну і що, що перші декілька місяців довелося до них звикати 🙄, а інколи вони різали в очах так, що екстрено шукала місце де б їх зняти чи поправити. А як весело було, коли поруч не було контейнера з розчином для лінз і я швидко бігла додому, або терпіла і терла очі в надії поправити...або грязними руками їх виймала і вставляла (як пронесло з інфекцією досі дивує).

Але я була все ж щасливою...) 😊

🐣 З приходом малявки, лінзи я практично не одягала, так як в квартирі (де і почала проводити більшість часу) вони мені заважали, "давили" на очі. Востаннє я їх носила майже рік тому, на святкуванні ДН доні.

🤓 Перейшла на окуляри. Як виявилося — це мегазручно. Уже так звикла, що і не уявляю як по-іншому і комплекси позникали (вони ж то лише в моїй голові були:).

❗Проте моменти, коли:
🔸 заходиш в магазин з морозу і хвилин 10 тиняєшся, як сліпе котеня, в очікуванні коли розпотіють окуляри;
🔹 іде дощ, а дворників на окуляри ще не придумали😄;
🔸 дурієш чи ніжишся з малою і якщо не встиг їх зняти — то привіт відбитки пальців або розмазана по них їжа...або вдариться об них малявка, або заїде рукою/ногою по них і вони лишають відбиток на моєму лиці😅
🔹плаваєш і думаєш як їх не заляпати...а якщо це басейн — то ще і чим їх потім протерти;
🔸шукаєш чим протерти, а під рукою тканини, що не підходять (синтетична футболка, наприклад😄) і замість того, щоб забрати сліди — вони їх розмазують по всьому склу.

Короче, я їх люблю, але вирішила, що наші життєві шляхи мають розійтися😁

Я народила малявку і вигодувала її🙆 і ось минув місяць після ГВ!!! Я заслуговую бачити світ, усі його барви і деталі! Я накопила гроші 💸!!! Я записалася на 20 листопада на перевірку і корекцію зору в Британський офтальмологічний центр! В мене є певні переживання і страх, але цього дня я чекаю як свята. Я впевнена, що він поділить моє життя на "до" і "після" і "після" буде в багато разів прекраснішим!!!🥰
#корекціязору