Колись вона стане доросла
Не заплітай мені, мамо, коси
І не торкайся мого волосся
Ми, старшокласниці, коси не носим.
⠀
Колись він стане дорослий
Ма, я пішов, давай без обіймів
І не чекай на вечерю о восьмій
Відпочивай, дім повністю вільний
Колись не підуть діти на руки
І не попросяться спати з тобою
Їх не злякає тиждень розлуки
ти ж побоїшся бути одною
⠀
Колись ти цього так хотіла,
Виросли б діти, виросли б крила.
Виросли діти, але ти не злетіла,
Вдома, де тихо, вечерю накрила.
⠀
Цінуй своїх дітей дитинство
Сьогодні більше не настане
І не неси, як хрест, ти материнство
Колись все буде вже востаннє...
Да, это правда. Моей старшей дочке 7 лет, и мное уже не повторится.
Радует только осознание того, что ещё много хорошего можно успеть сделать, если оглянуться вокруг, и отсеять всякую мелочь.... просто вдыхать это чувство материнства как наслаждение.
Хотя бывает порой очень непросто, но все пойдёт.
Радует только осознание того, что ещё много хорошего можно успеть сделать, если оглянуться вокруг, и отсеять всякую мелочь.... просто вдыхать это чувство материнства как наслаждение.
Хотя бывает порой очень непросто, но все пойдёт.