🌿Моі пологи🌿

Лікар і акушерка дуже допомагали, підказували, постійно нагадували, як вдихати і видихати.
Не було боляче, просто все тіло як би дуже сильно стискається, м'язи ніби самі скорочуються, а тобі потрібно тільки правильно дихати і направляти всю енергію в одне місце🤗

Я пам'ятала, що малюкові теж важко зараз, і він намагається не менше мого, між переймами говорила з ним, що залишилося небагато, і скоро ми зустрінемося.
До цього моменту я втомилася, як ніби пробігла км 20, але залишалося зовсім трохи, і від пропозиції пропустити і продихати одну потугу, щоб відпочити, я відмовилася.

Далі був найболючіший момент: прорізування голови. Вона народилася наполовину, у мене сльози текли самі, я вже не видихала, а майже гарчала. Лікар мені повторювала, щоб я не переходила на крик, а продовжувала дихати, всі були дуже терплячими))
Наступна потуга здалася мені пеклом, не дарма цей момент називають «вогняне кільце». І тільки я подумала, що ось зараз я все, більше не можу 🙌🏽 це закінчилося. Як тільки народилася голова, решта просто вислизнуло.

Далі події як в тумані: я бачу, що малюка піднімають, він такий синенький, голова витягнута, як у інопланетянина)
У мене починають текти сльози, трястися ноги, я чую плач, питаю «це був хлопчик?»
Можете сміятися, але я до останнього думала, раптом на узд помилилися 😃
І ось його кладуть на мене, я обіймаю і боюся поворухнутися.

Плацента вийшла легко, я взагалі не пам'ятаю момент, коли перерізали пуповину. І не пам'ятаю, в якому порядку далі йшли події😂.
Малюка зважили і вимірювали, сказали час: 22:50 я здивувалася, що все ще 15 серпня, тому що почуття часу зовсім втратила в процесі, здавалося, що пройшло години 4, а насправді менше двох.

Потім мені накладали шви, без них не обійшлося (з місцевою анестезією).
А далі акушерка допомогла прикласти малюка до грудей, і ми лежали вдвох в пологовому залі, всі пішли. Я написала рідним і решту часу просто дивилася на Матвія.
Так ми і зустрілися ❤️