Вагітність, частина 3. «Пережити жах»

А потім почався кошмар... 35,5 тижнів, 5 ранку. Пішла як завжди в туалет (ті хто були вагітними зрозуміють як часто хочеться в туалет 😅), і виявила кров. Серце пішло в п'яти, я зрозуміла що ось і настав той момент, якого я боялася всю вагітність. Повернулася до нас в кімнату, розбудила чоловіка і сказала що б викликав швидку. Він як солдат підскочив з ліжка і через 10 секунд вже набирав 103! Ніби був запрограмований як діяти в цьому випадку... (ми народжували у Адонісі)

Чоловік почав мене збирати, а я просто лежала і тремтіла, боялася не доїхати.

Ми швиденько приїхали у Бузова й мене одразу провели на огляд.

- відкриття 1 палець;

- головка дитини дуже низько і вона готовий на вихід;

- плацента повністю зріла і навіть стара;

- маловоддя;

- ну і підтвердили той жахливий діагноз.

Слова з УЗД в мою адресу: «треба робити кесарів». І повезли мене назад в палату

Далі буде...