Дякую усім тим хто не оминув своєю увагою мій пост. Читаючи коментарі здалося що знаходжуся у школі благородних дівчат, десь у глибині душі стало шкода свого чоловіка "як він живе з таким стервом як я" і його сина "яка ж я зла мачуха". Дякую за розуміння деяких з вас (дякуючи вам зрозуміла,що не я одна живу з чоловіком у якого уже є діти). З кожною з вас в деякій мірі згідна, це Ваша суб'єктивна думка на яку кожен з нас має право. На всі 💯 згідна з @madchen21 ,я нікому нічого не зобов'язана, окрім своєї дитини. Так я знала, що у чоловіка з яким я будую відносини є син. Але коли ви починаєте стосунки,будуєте плани на майбутнє і малюєте собі кольорові картинки це одне,а коли зустрічаєтеся з реальністю це зовсім інше. Чоловіка зі своєю попередньою дружиною я не розводила, щось пішло не так у них. Я розумію що дитина ні в чому не винна. Я терпіла багато,але всьому є межа. Ще до появи нашої спільної дитини його бувша на відріз відмовлялася від спілкування батька з сином мотивуючи це тим, що тато гівнюк який кинув їх і знайшов собі с..ку. Хоча весь цей час, будучи уже 4 роки у офіційному розводі вона із сином проживала у батьків чоловіка (вони за внуком горою стояли).Ну як проживала...їздила куди їй треба на кілька місяців,влаштовувала своє особисте життя з двоюрідним братом чоловіка і т.д. Весь цей час дитиною опікувалися дідусь і бабуся. Про спільне проживання з нами вона і чути не хотіла при цьому налаштовуючи малого на батька. Після народження нашої доньки тактика у неї змінилася на 360 градусів. Тато тепер хороший,а я як завжди... Коли приїжав до нас вперше, знайомився з сестричкою, зі мною ще начебто нормально,але з кожною подальшою зустріччю все більше агресії... Його мама обриває йому телефон дзвінками, запитаннями (після чергового гостювання у нас дзвонила до чоловіка серед ночі,на підпитку з наріканням "вдаєте там показову сім'ю?").Це тільки маленька частина того з чим я спіткнулася...Я доросла,свідома жінка і жодного разу не образила ні словом,ні ділом чоловікового сина,я не маю на те права. Свою доньку стараюсь виховувати у любові і повазі один до одного і не дозволю її ображати її ж братом. Виходячи з даної ситуації вирішила мінімізувати свої контакти з дитиною. Всім добра.🙂

Попробуйте грамотно все организовать, по- возможности наладить отношения.
Да и с мужем позже поговорить, мы пришли к тому что дочку забираем только на выходных, + реально экстренные ситуации.
У нас тоже Мама настраивает против ребёнка. Она не виновата. Конечно, она ничего не делает на зло, но отношения напряжённые.
И младший реально неадекватно начинает вести себя, когда она у нас именно сидит в планшете или играет в приставку. Ему хочется внимания ее привлечь и он швыряет разные предметы, орет, носится по квартире.
Чуть в голову ей не бросил ракушку тяжелую.
Я не готова нести ответственность. По-этому только если дома есть ещё один взрослый и выключены все гаджеты.

Я бы минимизировала контакт. Папа привез для чего? Побыть с сыном? Хай шуруют гулять все свободное время, пусть берет все заботы о сыне на себя, вы не обязаны ничем этому ребенку. Да, это ребенок, всем жалеющим и желающим найти подход пусть приедут и помогут советчицы))) у вас уже есть ребенок которому нужно уделять время. Судя по вашим комментариям, та мама конкретно настраивает против вас - никакой подход здесь не поможет.

Он ребёнок своего отца, а вы всего лишь жена извините , хоть и грубо. У него было уже 2 жены , может быть и третья.
Дети навсегда связаны с родителями, пробуйте найти контакт.

Так сделайте над собой усилие !
Это ребёнок !такой же как и ваш
Он обижает ваши чувства в 11лет ?
А вам тоже 11?
Вы знали что у мужа ребёнок сидите читайте книги как общаться с ребёнком переходного возраста
Я б на месте вашего мужа после такого недовольства выгнала бы вас на улицу что это за жена такая
Не бывает бывших детей

Просто с самого начала обозначьте ему границы, попытайтесь расположить к себе, может он вам ещё помогать будет, если найдёт общий язык с сестричкой, они могли бы вместе играть.
Настройтесь позитивно, но главное оговорите с мужем до какого числа старший сын будет с вами, тога вам спокойнее будет, зная сколько дней ещё осталось

Я стану на вашу защиту) Пусть, если муж привозит своего ребенка, то и занимается им, вы тут при чём?! Тем более если у вас с ним не очень отношения.....а то прикольно получается, сын приедет, но муж свалит на работу, а вам что с ним делать????

У сына просто ревность, потому что ваша дочь живет с папой , а он нет , ваш муж должен больше внимания уделять сыну и проводить с ним много много времени, чтобы у сына травмы на всю жизнь не осталось, а вы как мудрая женщина должны в этом помочь, а банкомат потому что видит редко и ему тоже нужны и одежда и подарки и кафе

Для ребёнка вы тётя, которая забрала папу. 🙄
Он ребенок и ему не объяснить. Ищите подход, попробуйте понять его интересы. Это сын вашего любимого человека.
Женщины с ребенком всегда хотят чтоб мужчина полюбил их и ребёнка, обеспечивал и все такое... а тут получилось наоборот, и ребенок вас вами не на всю жизнь, а на 10 дней.
Какие то двойные стандартны у людей.

Як на мене ревність старшого. Йому також потрібний тато. Плюс підлітковий період. Сил вам і терпіння. В мене знайома так мачуху виводила з себе. Тепер доросла розуміє, що неправа була.

Вы поймите, сыну тоже не легко. Наверняка, он очень ревнует. Просто помните, что он тоже ребёнок, которому не хватает папы

Ну детям обидно, когда родители живут не вместе. Сыну не хватает внимания папы, думаю есть и обида, что живёт с другой семьей. Вырастет поймёт. А Вам терпение, Вы взрослая , мудрая. Нужно искать подход.

Розумію! Мій так свою старшу від першого привозить, їй теж 11, і це просто жесть. Моя старша хоче з нею гратися, шукає її уваги, а та грубо відштовхує думаючи що я не бачу. А як я дивлюся то вся така правильна і вислужлива. Фу.

Я бы с ним не церемонилась

А какой возраст сына ?