Операція.
⠀
І ось я лежу на КТГ в лікарняній сорочці і халаті, мені ставлять катетер, а я ще не можу усвідомити що ось-ось ми зустрінемося з нашої прінцесою😍🙈
⠀
Хвилювання від операції не було, мабуть тому що я ще не встигла цього усвідомити! (І добре, якщо б довелося лягати заздалегідь, я б збожеволіла)

І ось заходить Марина Олександрівна і кличе в операційну. Відвозять мене в операційну, роздягаємось, сідаємо на кушетку. Анестезіолог ставить епідуралку (мені було не боляче, тільки в ногу стрельнуло, коли вставляли голку), 3 хвилини і я не відчуваю нижню частину зовсім. Ні краплі не шкодую, що уклала договір з лікарем (її мені порадили дівчата, що вже народжували з нею і які у неї спостерігаються), так як в операційній був легкій кіпіш, якщо б не було Марини Олександрівни, яка спокійно, по-доброму з тобою спілкується, я б зі своєю підозрілістю вже б не знаю де була.

Ніг не відчуваю. Встановлюють всі необхідні штуки. Розріз. І тут голос: «Народжуємо!» 2 хвилини і я чую крик (я б сказала кряхтіння) нашої малої. (Момент народження під час КС займає 2 хвилини з моменту розрізу 😳)
⠀
Акушерочка підносить її до мене, цілую її в щічку, прикладаємо до грудей (це було моєю важливою умовою !!!) Так як поспілкувавшись з дівчатами у кого було КС, всі сказали наполягати на прикладанні в момент народження, а не потім, коли вже віднесуть і принесуть. Несуть.
⠀
Далі 30 хвилин зашивають. Знову голос М.О. - закінчили. Перевозять в палату. Хочеться спати, так як не спала вже майже добу. Не виходить.
⠀
Ще раз принесли доньку, приклали до грудей, вона жадібно хватає груди (як і зараз 😂) Акушерка пропонує сфотографувати нас - ЗВИЧАЙНО! Знову забирають. Четверта година ночі, медсестра сказала, щоб о 9.00 ранку починала розходжуватися. Відпускає анастезія, починаєш відчувати біль 😖
⠀
Далі буде❤️