Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Всім привіт..Хочу зробити невеличке опитування.Чи допомагає вам ваш чоловік з дитиною,чи прокидався інколи серед ночі(якщо не ГВ),чи готує інколи щось смачненьке..Мій чоловік чомусь вважає,що він такий один..серед його друзів всі вважають це не чоловічою справою..От він і замислився..Хочу показати йому,що це нормально,і таких більшість))
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
#поговоримо? що б ви зробили в даній ситуації? В мене є двоюрідний брат, йому 23 і він ще та жопа моєї родини( Навчається він в іншому місті, і постійно влипає в проблеми, аргументує тим, що "його ровесники вже зараз багато живуть, а він ні" і що "пахаючи не можна заробити, треба шукати всякі пригоди". От і знайшов на 170 000 грн. З цих жоп його постійно витягували ми з мамою (в нього тільки мати і вона інвалід по зору) Навіть пропозицію своїй дівчині він робив за наші кошти. Але як витягнути його з цієї жопи ми незнаємо! Його мама запропонувала варіант закласти наш будинок, ясно що нам це не подобається і якось ми взагалі шоковані! Ми порахували, що можуть дати нам на 4 роки і з комісією вийде 5500 в місяць, а загальна сума 240 000. Ми тільки переїхали, ми довго збирали на цей будинок і при цьому жили на зйомних квартирах. Тут потрібно робити ремонт, а якщо на нас повішати цей кредит, то ми все разом не потягнемо( ще мама мала переходити на нову роботу, на керуючу посаду, а там спершу не буде великої зарплатні, тепер доведеться пахати тут((( У нього є квартира, в ній зараз живе його мати. Я думаю запропонувати щоб вони її продали, але вона 2-х кімнатна і без ремонту, тож за неї від сили дадуть 300 000, і що ми їй купимо за 130 000??? де їй тоді жити? та і не факт, що він її вже кудись не заклав((( Я дуже сподіваюся, що їм відмовлять в кредиті під заставу нашого будинку, бо а нас прописана маленька дитина((( Короче сил нема, голова пухне, хочеться його вбити! А ще його мати вже незнає що робити і каже, що повішається( у мене все
В який момент ви вважаєте коректним «вступитися» за свого чоловіка перед свекров‘ю? Ситуація: він вирішив поекспериментувати і зробити апельсинове печиво. Рецепт знав приблизно. Вона почала ходити навколо нього і казати, що це не так, це не так, а що, цедру теж треба?.. Оскільки це нормальна практика, все це робилося з посмішками, в якийсь момент (як завжди) чоловік сказав знов таки з посмішкою «мамо, відвали». Мама відповіла: «добре, більше не буду! Саме тому я люблю сама готувати.» І так повторилося тричі. Коли вона в черговий раз сказала, що він щось там не так робить, я не витримала і сказала, що вона вже тричі обіцяла не втручатися в процес, він експериментує. А вона відповіла, що вона розмовляє зі своїм сином. На що чоловік спитав: «то ти хочеш, щоб син відгавкувався?» І я в який раз замислилася, де оця межа, коли ми «маємо» право захистити свого чоловіка і по суті себе, свою родину! Поясню: 1) мені подобається ініціативність в чоловіках, але це треба бути каменюкою, щоб після декількох «ти не так це робиш» продовжувати експеримент. І так, я хочу, щоб і мій чоловік мав право на це, бо не хочу все життя його «вести» і диктувати що робити. 2) я бачу, що вже в будь-який момент ситуація може розвинутися за будь-яким з двох сценаріїв - він буркне, вона образиться, потім почнуться вибачення (в неї після образ часто тиск підіймається) тощо або ж він психане, все кине і скаже (хоча й знов таки з посмішкою): «все, робіть все самі». От і що воно його робити? З.І. Дякую всім за відповіді! Посиділа подумала над ними. І майнула мені думка, чого я таки встряла (але я чемно встряла, нікого не посилала, не підвищувала голос тощо). Ми з чоловіком пару днів вже обговорювали це печиво. В нього очі засвітилися, коли він про нього казав і я день його «обробляла», щоб він таки спробував його зробити. А тут йому палки в колеса його експерименту... Мені стало «обідно», чоловік рідко експериментує з чимось. Думаю, якби він готував щось звичне типу яєчні, м‘яса, я б взагалі мовчала (до речі, й свекров тоді мовчить), а тут пішла паралель з дитиною, коли вона досліджує світ, розвивається, будує ширші горизонти...
Тетяна·Мама сына (1 год)
😂 так, бувають речі, що робить, не думаючи. Мене це напружує сильно. На це вплинути мені не вдалось, терплю, іноді скандалю, хоча знаю, що краще не стане через скандал 😣
·1 отметок «Нравится»1·Ответить