Дівчата хелп, малий не керований від слова взагалі, якшо йому сказати ні починаєця істерика якшо шось не получаєця істерика якшо не береш на руки (бо вони зайняті пакунками з магазину) істерика, стаєш пояснювати шо так не можна істерика шо робити навіть не знаю, плаче дуже довго аж захрипає в кого таке було шо порадите?
Тут мене одна дівчина підштовхнула свом постом на мій)
Думки батьків, чоловіка, друзів та просто знайомих дуже різні.
Батьки "ТИ СПОРТИЛА СВОЄ ТІЛО"
Чоловік " МЕНІ ПОФІК, але краще б ти цього не робила"
Друзі кажуть круто, проф фотографи теж в захваті!
Цікавить думка чужих людей які мене не знають взагалі. Що скажете ви?)
Я не з обідчивих, можете писати прямо шо думаєте)
Суть цього посту на фото☝🏻️☝🏻☝🏻
Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу.
Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць ...
Сьогодні в садочку Сашку вкусив за щоку хлопчик . Я запитую виховательку шо сталось , вона каже шо впав на вулиці , хоч це явно укус дитячий, а потім ааааа точно це його Льова вкусив . Я без претензій , розумію шо це діти , і Саша теж може штовхнути чи ще Шось , але взагалі цікаво як ви реагуєте на такі штуки в садочку ?
Терпіння, це період такий