#9#день#садочка
І так сьогодні вранці син помахав мені рукою. Ми попрощалися і він не заплакав. Але попереду вихідні.
Сподіваюся після них він також буде гарно себе поводити.
Нас ще й похвалили, бо гарно себе веде.
Будемо долати наступний бар‘єр це їжу.
Всім гарної адаптації дітям!!!
Всім привіт👋, така ось ситуація, усі мої знайомі кажуть що в мене не правельна форма животика, і не гарна😔😠😡. Але мені він дуже подобається🤗, і я його люблю.😘😍 Хочу знати і вашу думку 😗
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Горщик! Мене б....ь накриває! Знає і розуміє що хоче пісяти і пісяє на килим, або на ламінат 😰Горщик ні в яку! Я не силую його, пояснюю і тд. З ванни вийшли, 3 сек, і він, мама, я піііісяю на дорожку! І сміється! Я посварюю його, а він рже, відбігає і пісяє на підлогу! Кажу ну нащо ти так, не можна. А він мені, я спеціально. У мене вже криша їде ! Обістяв моє чудо всю квартиру вже.... Шо робити??
Сьогодні снився мені гарний мужчина. Русявий, міцний, симпатичний. І наче знаю його сто років і він мене. Наче зустрілися через багато років, погомоніти пішли. І обіймав ніжно і затишно в тих обіймах і безпечно.. і ніхочеться більше нікого. Кажу,я сина народила,а він- так? То кльово )) і посміхається. А я чогось згадую,що вагітна і думаю,як йому про це сказати. Хоча знаю,що він любитиме мене незважаючи ні на що. Дивлюсь в його обличчя. Міцне обличчя з виразними скулами, ямочка на підборідді, очі закриті,а на вустах посмішка. Обіймає мене ніжно та турботливо,а сам щасливий.... Тоді,як хочеться простої людської любові та турботи... Прокинулась,лиш сон. І не вагітна я більше... І нема кому упасити в обійми, щоби розділити цей нестерпний біль...
S.K.·Мама сына-младенца
Мій не їсть в садку😭
·1 отметок «Нравится»1·Ответить