В продовження попереднього посту.

Дуже дякую усім, хто поділився власним досвідом, підтримав, дав пораду.

Я себе так накрутила, що не спала майже всю ніч, а зранку телефонувала до знайомого дитячого психолога за порадою. Її головний меседж був - поїхати, підтримати, але не забирати.

Чоловік з розумінням поставився до моїх переживань, поїхали разом. 🚗

Син був безмежно щасливий нашому приїзду, перебував у чудовому настрої та бойовому дусі👌.

Ми багато гуляли, плавали в басейні, провели безліч розмов, під час яких з’ясувалося:

✅У таборі йому дуже подобається, але напрягає жорстка дисципліна.

✅ніхто з дітей його не ображає, у нього класна команда, а тренер каже, що це друга сім’я!

✅Відселятися від сусіда по кімнаті він категорично не хоче.

✅ Дуже скучає за нами, меншим братиком, домом. Хотів би на пару днів повернутися, а потім знов поїхати в табір.

Розмовляли з тренером, він чітко і аргументовано пояснив свою думку на рахунок поведінки дітей в таборі та поведінки конкретно нашого сина.

Як же важливо, щоб тренер був не тільки професіонал свого виду спорту, але й педагогом і трішки психологом! Переконалися у його професійності та індивідуальному підході до кожної дитини ще раз, і радіємо що наша дитина саме в його команді!

Що до самого табору, там класно, він розположений на величезній красивій лісовій території, умови хороші, є басейн. Коли я їздила в табори то умови були трохи інші 🤪

Я рада, що ми поїхали вчора, а не чекали батьківського дня, ця зустріч і підтримка була дуже необхідна як Захару так і нам.

Так що мамочки, слухайтеся свого серця та своїх відчутті! ❤️

P.S. Уже коли збиралися їхати син обняв на прощання сильно- сильно і розплакався... а я ще потім також пів дороги ридала 😭💔