Дівчата, потрібна Ваша думка, чи порада! Хто був у схожій ситуації? В кого діти недавно вперше їздили у табір, напишіть пліз свій досвід!
Старший син в середу поїхав в спортивно оздоровчий табір з секції дзюдо. 🥋Це перша його довготривала самостійна поїздка. Всі три дні був усім задоволений, радісний, щасливий до сьогоднішнього вечора.
Телефонує в сльозах, просить його забрати, оскільки дуже скучає за нами та меншим братиком 😢 + запізнився на вечерю, через що отримав по його словам додаткові 15 віджимань завтра на зарядці. Після розмови заспокоївся, сказав що залишається ще на декілька днів, але просив приїхати, його провідати завтра.
На задньому фоні плаче також і його товариш з яким в одному номері, при чому так сильно, що моє серце просто розривалося на куски💔.
Під час розмови з’ясувалося, що хлопчик який з ним живе, плаче кожного дня і дуже хоче додому.
Захару його дуже шкода і з його слів «плаче за компанію» бо йому також сумно, коли він плаче...
Обговорили з чоловіком ситуацію, позиціі розійшлися чи не вперше за рік! я пропоную попросити тренера їх розселити, чоловік проти.
Також думаю відмінити всі заплановані справи і поїхати в табір, чоловік наполягає на поїздці у віторок, коли батьківський день у всіх дітей в таборі.
Розмовляла також з тренером, сказав, що це природній процес, який переживає кожна дитина, що така емпатія в сина - це добре, що наш приїзд завтра тільки спровокує ще більше емоцій та бажання повернутися додому.
Моє материнське серце просто на тисячу кусочків... 💔😭
Як бути ?
Лучший комментарий
Мені здається,зараз надто багато опікаючих мам. Моя так робила,і я їй зараз за це не вдячна. Це етап дорослішання, а тоді особливо хлопці насміхаються- о,слабак, мамин синок.. але слова підтримки потрібно,щоб були.
Суто роздуми.
Комментарии
Так, останні дні вже навіть «забував» нам подзвонити ) радіємо, що перший раз в таборі залишив приємні спогади і враження у його пам’яті !
@inna_ts значить дуже хороший табір, і персонал зробив усе можливе, щоб дитина не засмучувалась
@nikashock, @moreismylove, я розумію про що Ви, ми стараємося виховувати сина не в гіперопіці, і даємо можливість здобувати свій власний досвід, але в даній ситуаціії не хочу, щоб поїздка у табір обернулася стресом і неприємними спогадами, що вподольшому призведе до того, що взагалі їздити не захоче
Я була тою дитиною яка плакала у таборі. Досі з теплотою згадую, що тато на наступний день мене забрав. Так там не було погано, я б добула зміну, але довіри між мною і татом такої не було б.
Я б їхала уже, просто побула б, сказала що люблю і пишаюсь.
Сьогодні їздили до сина в табір, настрій зовсім інший - сказав, що все подобається, залишається! але коли їхали додому, знов розплакався....бо дуже сумує за нами та домом. Побачимо як буде надалі - якщо буде плакати і проситися додому - заберемо.
@inna_ts, рада дуже, що ви поїхали. Я думаю це правильне рішення. Він має знати, що його дуже чекають вдома)
Имхо ,ваш чоловiк правий!))) Прислухайтесь до нього)
Чоловік прислухався до мене і ми сьогодні поїхали до сина у табір. Він був дуже щасливий і радісний, перебував у зовсім іншому настрої, сказав, що залишається, але коли ми їхали розплакався.... якщо буде проситися додому і плакати надалі - заберемо, покищо залишився там.
Они все ревут, особенно когда по телефону родителей слышат . Свекровь так малую свою в 8 первый раз отправила, учитель сказала вся связь через неё
У нас ситуація усугубляється ще через сусіда по кімнаті, який дуже хоче додому та плаче...
Буда думка їх розселити, але син на захотів і тренер настояв на тому, щоб не розселялися.
Покищо залишився в таборі, побачимо як баде надалі!
Когда мне было 10,я первый раз поехала в лагерь. Звонила маме каждый день, и рыдала, особенно утром. Я тосковала и слушала каждый звук, доносящийся с вокзала. Представляла, что скоро приедет за мной на поезде мама и рыдала. Тоже были всякие отжимания и тд. От этого и хуже. Хотелось скорее чтоб приехали за мной. Старшие дети тоже задевали.
Но зато в следующие разы я была довольна и все было хорошо)
(в следующие разы я была в других лагерях)
Я на 3 недели ездила
@osipovarisha, надіюся, що цей досвід у сина буде позитивним і в кінечному результаті не травмуючим у психологічному плані.
@inna_ts конечно нет. Все будет хорошо. Просто прислушивайтесь к ВАШЕМУ с сыном сердцу
Впервые в лагерь я поехала в 6 лет, лагерь был в нашем городе...я рыдала как сумасшедшая...мама приходила ко мне 3 раза в день😅НО не забирала... посоветовал не забирать школьный психолог...второй раз я поехала тоже не далеко от города в лет 9-10 рыдала уже 1-2 раза в день😂 а после 10 я ездила от школы каждый год, и ооочень любила эти поездки)
Побачимо як буде надалі - сьогодні сказав, що залишається, і перебував у зовсім іншому настрої.
Покищо залишили, алк якщо буде надалі проситися додому та плакати - заберемо!
Я впервые была в 6 лет, еще и зимой😅первые пару дней тоже было некомфортно и хотелось домой, а потом все ок, уезжать не хотела)
Дальше лет в 9 поехала в Штатах в лагерь - тоже иногда еще было тоскливо. В 11 лет впервые поехала с огромным удовольствием и без слез уже совсем)и каждый год по две смены стабильно сидела в лагере, в 16 вообще вожатой поехала😂съездите, поговорите, возможно это просто разовая эмоция, плюс я так понимаю сын эмоциональный мальчик, эмпат. Все будет хорошо🤲🏻
Дякую за комент та підтримку💐
Сьогодні їздили до сина в табір, настрій зовсім інший - сказав, що все подобається, залишається! але коли їхали додому, знов розплакався....бо дуже сумує за нами та домом. Побачимо як буде надалі - якщо буде плакати і проситися додому - заберемо.
Я бы не просила расселить детей .
Ну а съездить нужно конечно раз ребёнок просит . Может там ничего плохого нет . Просто нагнетается обстановка тем мальчиком который был не готов быть в лагере
Сьогодні їздили до сина в табір, не захотів відселитися і тренер аргументовано роз’яснив також чому він проти розселення, покищо залишилилася разом в номері.
Настрой у сина хороший, сказав, що залишається був у хорошому бойовому настрої, сказав що ще залишається.
Надо не сына забирать, а того соседа.
Это нормально
Тем более лагерь спортивный, и это дисциплина, у них есть распорядок, ну нагрузки и тд
Я помню себя, мне было 10 лет, были тогда программы поездок в Италию в семью. Представьте, я знаю английский, а итальянский, нам выдали листик с общими фразами и все.
В той семье была девочка моего возраста.
Короче, на день 2-3, тоже помню, я как расплачусь. В итоге, их уборщица, она была с Украины, помню она меня успокоила, мы позвонили моим родителям, и я успокоилась.
Просто был стресс, немного заскучала. Хотя та семья очень хорошо относилась, итальянцы вообще детей очень балуют.
@lelik_2189, я якби всі процеси які відбуваються у сина розумію, але потрібно було поїхати, особисто з ним поговорити, провести час і подивитися в якому він емоційному стані для того, щоб вирішити чи залишати і що робити далі.
@inna_ts, то что вы поехали, это хорошо.
Тем более, тут может могло быть другое, в плане, кто то обижает, он по телефону может и не сказать.
А тут видно дискомфорт из за того, что дисциплина и тд)
У меня пока сыну и года нет, а я ему многое позволяю) не знаю что будет в 7))
Не переживайте, все будет хорошо 👌
В 7 наверное еще рано, тоже знакомые в таком возрасте отправляли детей в лагеря и в итоге потом ездили забирали, мы не рисковали, так как возраст еще такой что рановато. Первый раз сын поехал в лагерь в 10 лет , на море и все было ок, хотя я тогда специально в середине недели ,той что они были в лагере,тоже поехала с дочкой на море , и мы пару раз ходили его навещать, так и кума делала когда сын был в лагере. В этом году поехал на сборы , телефоны брать не разрешили чтобы они не сидели в них, тренер и его помощница всегда на связи были. Я уже в этот раз не ездила туда, сын звонил пару раз и я набирала тренера, фотоотчеты они скидывали каждый день, в общем все прошло хорошо , тоже были моменты что отжимались за что-то, это было наказанием , но все было ок.
Ми дуже вагалися чи відпускати його в такому віці, але Син сам дуже хотів і тому вирішили спробувати. Також тренер підтримав і наполягав на його поїздці, і зараз він спокійно дивиться на те, що Захар плаче та сумує за нами, мотивуючи своє відношення аргументовано та професійно. Я якби розумом все розумію, але серце болить за нього ❤️😭
Скажу как человек, который ездил в лагеря детские с 7 лет 9 лет подряд))
Я согласна с вашим супругом.
Происходит момент адаптации, привычки, притирки друг к другу и это нормально. Кому-то достаточно 2 дня, что б от дома отвыкнуть, а кому-то 2 недели) но по итогу, если лагерь хороший, потом все уезжают из него со слезами на глазах))) так как не хотят домой)))
Дайте малышу ещё пару дней, поедете в родительский день (что б не нарушать правила) и потом уже посмотрите по состоянию...
скорее всего ребёнок просто на эмоциях, за то, что получил отжимания, или кто-то что-то сказал, обидел...
Скажу вам чесно, як людина яка їздила в табір з 4х років 😅 Воно завжди так, який би табір не був, був завжди момент коли я телефонувала батькам і плакала, що все жахливо і щоб мене забрали. Наступний етап, коли я плакала, коли мене забирали вже додому, бо мені так подобалось, що не хотілось їхати. Це перші дні, всім діткам сумно, вони ще не знайшли друзів і це перший досвід, перші кроки у доросле життя, які вони роблять самі, без батьків. Звичайно вам важко і вам хочеться допомогти сину, але зрозумійте, він має навчитися вирішувати такі проблеми сам, це дуже виховує, да і в майбутньому такі табори рятують батьків! Я колись теж потрапила у спортивний табір, подруга запросила, то нас там так ганяли, мали вранці пробігти 3 км за 15 хв, хто не встигає, стоїть в планці над колючками, поки всі роблять зарядку, да там була взагалі жесть, в наступному році я в цей табір вже не хотіла 😅 Але повірте, він дав мені стільки досвіду і можливості викручуватись самій, що мені потім було взагалі побоку в який табір я їду. Зважаючи, моя подруга була як товариш по кімнаті вашого сина, вона весь час дзвонила мамі і жалілась, а та дзвонила в табір і розбиралась. Так от, важаті не дуже любили подругу 🤣 І подруга постійно була мямля яка надіялась, що мама вирішить любе питання, тому коли була проблема, вона не вирішувала її, а дзвонила мамі ) І так майже залишилось і ще в школі, що мама вирішить вопросікі ) Тому, вчіть дитину жити в цьому світі і викручуватись без вас, але ви маєте підтримувати його.
Сьогодні поїхали до нього, побачилися, погуляли, настрій був хороший, сказав, що залишається, але коли ми їхали знов плакав... так важко.. Незнаю... якщо дуже плакати ще сьогодні ввечері - щавтра тоді заберем.
Мені здається,зараз надто багато опікаючих мам. Моя так робила,і я їй зараз за це не вдячна. Це етап дорослішання, а тоді особливо хлопці насміхаються- о,слабак, мамин синок.. але слова підтримки потрібно,щоб були.
Суто роздуми.
Ми стараємося не гіперопікуватися, і в моментах де він може бути самостійним, завжди давати вибір та право на отримання свого досвіду, але в даній ситуації, найголовніше для нас емоційний стан та внутрішній комфорт дитини, і якщо він спробував і зараз ще не готовий до перебування у таборі - дома ти через коліно його не будемо.
Не знаю как вам быть, я бы поехала забрала ребёнка в тот же день, когда он меня об этом попросил.
Розмова з сином була після 21:00, в ніч їхати забирати вважаю не правильно тай син після розмови в кінці сказав, що залишається.
Просив приїхати завтра, от зранку і поїду. Буду вже дивитися по ситуаціі чи забрати додому
Я бы поехала туда, арендовала бы там квартиру, чтобы сын жил со мной, а туда ходил на тренировки.
Такий варіант не можливий! Хоча не погана думка, мами - вони такі мами ❤️
Я помню лет до 12 плакала в детских лагерях первую неделю так точно 🤷♀️ а потом плакала, что уезжать не хочу 😂
А вас, как маму очень понимаю 😥 от прочитанного аж мурашки по коже, я бы за своим уже мчалась бы ❤️
Завтра поїду, побачу сина, поговорю і буде зрозуміло як діяти дальше!
Я бы поехала , как это Ребенок плачет, а мне дома сидеть ? Поехала б и на месте решили б уезжать или нет.
Дякую 💐Завтра поїду, але чи забирати додому вирішу вже на місці.
Вчора розмовляла із сусідкою,в неї син теж поїхав у спортивний табір на 2 тижні,але трохи старший,років 9 (якщо не помиляюсь) перші три дні теж дзвонив додому і сльозно просився,щоб приїхали його забрали,бо йому не подобається.Коли почали розбиратись з ним,що саме не подобається,то виявилось що все подобається,але скучив за домом і батьками.Теж його перша поїздка,але через два дні сказав,що все супер і він додому вже не хоче.Можливо це така хвилинка слабкості.Якщо чесно,то я не знаю як би вчинила в такій ситуації.Я пам’ятаю свій перший табір-там було реально круто,але без мами то не те.Я її подзвонила щоб вона мене приїхала забрала,мама на другий день з самого ранку була в мене,директриса була в шоці...Поки мама приїхала,то я вже й додому не хотіла,але вона сказала що більше не приїде і я приїду додому з усіма дітьми і прийшлось їхати додому,я там днів 4 може була.А всі наступні рази тільки й чекала табір.
@savchukk2, у мене перша думка була про відселення.
Телефонами користуватися можна тільки з дозволу тренера, вони зберігаються у нього, видає тільки телефонувати батькам.
Ігри взяв, але попередні дні казав, що немає часу грати, щільний графік.
@inna_ts, ну відселення теж не варіант,того що плаче переселят в іншу кімнату то хтось інший з ним за компанію буде ридати.Перші три дні все було нове і все цікаво і часу не вистачало,а потім звикли до графіку і час з’явився нудьгувати от і тоска нахлинула.Впевнена,що завтра в нього буде інший настрій.Але якщо вже дуже сильно не захоче бути в таборі то звісно краще забрати додому...Хай Ваше рішення буде правильним для Вас і синочка.У Вас,я так розумію,вся ніч по переду...
@savchukk2, дякую💐
До ранку мабуть не засну
Мами - вони такі мами 💔
Он сказал, что хочется остаться. И его не обижали. На него просто нахлынули чувства и это нормально. Но если они школой куда-то поедут, вы ж не сможете ехать за ним везде. Я была в спорт лагере, это относительно тяжело из-за того что не привычно, что ты сам за себя.Еще и тренировки порядком обессиливают. Опоздал,при всех сказали завтра отжиматься, т. е его выделили и не в лучшем свете. Но это лишь урок ему. И ему конечно же обидно. Учиться самостоятельности, никто за ним не бегает, т. к ты он не один. Но это и этап взросления. Я бы послушалась тренера. Обьяснила б ему, что приезжать не льзя иначе другу его будет очень плохо как и другим деткам которые скучают, и тренер не разрешает и что-то такое. Больше подбодрить, что он там самостоятельный, сильный и что-то в этом духе. Тяжело это конечно, но иногда нужно. Если б он сказал, что ему там плохо, забери то другое дело.
Дякую за підтримку ❤️
В силу саоїх переживань та емоцій, які зараз відчуваю, важко правильно оцінювати ситуацію.
Я в житті завжди раціональна, логічна і сильна, але коли питання стосуються дітей, їхнього емоційного комфорту, всі ці якості відходять у мене на другий план.
Попробуйте завтра утром его набрать и спросить, как его дела и не нужно ли ехать завтра или со всеми родителями во вторник. Может эмоции нахлынули вместе с соседом, а завтра утром будет все по-другому. Скажет снова приезжать, то приехала бы
Дякую, скоріше всього завтра таки поїду не дивлячись на позицію чоловіка і тренера, але забирати ще не буду. Буду діяти по ситуації.
Блин ,как по мне 7 лет ещё рано (
Сын ходит на дзюдо ,такие поездки для деток 10+
Ми довго думали, наважувалися, головним аргументом такого рішення було саме бажання сина поїхати на тренувальні збори.
7 років мабуть ще зарано самому так надовго( я їздила з 14 і було весело, не скучала, хоча я дуже була домашня.
Я б поїхала до сина якнайшвидше, щоб він відчув Вашу підтримку і далі дні пролетять веселіше)
З однієї сторони моє материнське бажання та переживання - одразу поїхати і забрати, а з другоі сторони є інша позиція чоловіка, я поважаю його думку і вклад у виховання синів + є думка тренера, якому я довіряю.
Напевно, завтра всетаки поїду, але мабуть забирати ще не буду, хоча це не точно ...
Я тоже по лагерям и санаториям ездила и в одном было реально очень грустно, я пару дней еле пережила. Спасибо родителям,что забрали . Так что я бы тоже забрала.
Табір чудовий, і програма суперова, дитині все подобалося, він був під позитивними враженнями до сьогоднішнього вечора... нічого негативного як такого не сталося.
почав сумувати за нами і домом + плаче його товариш по кімнаті і це ще більше підсилює його емоції та переживання.
Після довготривалої розмови зі мною заспокоївся, сказав, що залишається, але просить приїхати.
От думаю, що можливо його «переїзд» чи розселення до іншої дитини зможе змінити ситуацію. Хоча бажання забрати його додому зараз сильніші за якісь раціональні думки вирішення даного питання.
@inna_ts , та там тоже развлечения были и т.д.,но вот состояние внутреннее было грустное,я тоже маме плакала.
Заберите его на денёк-два,посмотрите,может,он проситься обратно уже через день начнёт ,а если нет,то пускай дома и остаётся. Не надо мучать его,каким бы классным лагерь не бвл не его просто он)
@kaankara2, якщо завтра по приїзді моєму після розмови свою думку не змінить - заберу додому.
@inna_ts, я на стороне тренера и мужа ,надо дать возможность адаптироваться ,раз уже ребёнка пометили в такую ситуацию
@ikamare, і я дуже скучаю і дається мені важко ця його поїздка...
@mino4ka, завтра поїду, але чи забирати додому вирішу на місці
Вы знаете почитала аж в самой душа болит 🤕 и переживаю за вас 🙁😫😥😭
@inna_ts та вы знаете тут и не поймёшь очень больно бьёт по животу. И как то живот сегодня не такой как раньше 🙄😳ой дай бог ваши слова 🙏но наверное пускай не множко по будет ещё в животе я не готовая 🤣🤣и мужа нет рядом уехалаю по работе в Одессу 😥хааххаа хорошо как только так сразу скину 🥰😇
@marina70161995, спробуйте прийти теплий душ, старайтеся максимально розслабитися, лягти по зручніше і якщо будуть періодичні схватки - є вірогідність що процес запустився! В лютому випадку - тримаю ща Вас кулаки ! 💋
@inna_ts да спасибо ❤️та по удобней уже не получается вообще не как😫 нет схваток вообще ещё не разу не было вроде бы.
Скажу вам чесно, як людина яка їздила в табір з 4х років 😅 Воно завжди так, який би табір не був, був завжди момент коли я телефонувала батькам і плакала, що все жахливо і щоб мене забрали. Наступний етап, коли я плакала, коли мене забирали вже додому, бо мені так подобалось, що не хотілось їхати. Це перші дні, всім діткам сумно, вони ще не знайшли друзів і це перший досвід, перші кроки у доросле життя, які вони роблять самі, без батьків. Звичайно вам важко і вам хочеться допомогти сину, але зрозумійте, він має навчитися вирішувати такі проблеми сам, це дуже виховує, да і в майбутньому такі табори рятують батьків! Я колись теж потрапила у спортивний табір, подруга запросила, то нас там так ганяли, мали вранці пробігти 3 км за 15 хв, хто не встигає, стоїть в планці над колючками, поки всі роблять зарядку, да там була взагалі жесть, в наступному році я в цей табір вже не хотіла 😅 Але повірте, він дав мені стільки досвіду і можливості викручуватись самій, що мені потім було взагалі побоку в який табір я їду. Зважаючи, моя подруга була як товариш по кімнаті вашого сина, вона весь час дзвонила мамі і жалілась, а та дзвонила в табір і розбиралась. Так от, важаті не дуже любили подругу 🤣 І подруга постійно була мямля яка надіялась, що мама вирішить любе питання, тому коли була проблема, вона не вирішувала її, а дзвонила мамі ) І так майже залишилось і ще в школі, що мама вирішить вопросікі ) Тому, вчіть дитину жити в цьому світі і викручуватись без вас, але ви маєте підтримувати його.