Так, ми народжені літати, Ми - діти неба, сонця та зірок, І кожен з нас волів би птахом стати,…
Так, ми народжені літати,
Ми - діти неба, сонця та зірок,
І кожен з нас волів би птахом стати,
Втікти далеко від своїх й чужих думок.
Сягнути в вись, розправивши на повну крила,
І хоч безкрилими створив нас Бог,
Нема для щастя жодного мірила,
Є лиш кайдани смутку та тривог,
Що мов магнітом тягнуть до землі,
І на корню вбиваючи всі мрії й плани,
Раніш крилаті, враз стають людьми,
Обравши замість крил, чужих думок кайдани.