🤣🤣🤣

Мама віддає першу дитину в садочок. Баба плаче, просить маму залишити дитя вдома. Кланеться-божиться, що буде глядіти і виховувати, аж до інституту. Мама, зваживши всі за і проти, приймає рішення, що в садочок вони все таки йдуть. Мить, м’яко кажучи, хвилююча, правда? Стільки важливих вимог і питать, які треба поставити: які вихователі -вік, стаж, відгуки від інших мам, знак гороскопу,родословна, за кого голосували на виборах? Практикують методику Монтесорі? Чи є стендфордський диплом у дитячого психолога? Нема?! Ну таке собі завідєніє. Яка кількість дітей в групі? Кількість постійно сопливих дітей? Кількість привитих і купивших довідку дітей? Англійська? Німецька? Китайська? Мова жестів глухо-німого ефіопського племені Мухасі - чим побільше лінгвістичних знань для моєї найобдарованішої малявочки. Танці, співи, малювання, макраме, карате, висипання картин бурштином, Азбука Морзе...- все найсучасніше і найнеобхідніше для мого вундеркінда. І ще обов’язковою вимогою для нас є наявність в садочку власного контактного зоопарку з Мадагаскарськими блакинтими фазанами. Є? І басейну з дельфінами. І соляної кімнати. Скажіть, чим ви годуєте дітей? Шеф-повар проходив стажування у Франції? А ці яблука точно органічні? А молоко? Дайте номер телефону ферми, яка вам його постачає. Я хочу познайомитись з коровою особисто. Моя дитинка просто так не засне, треба, щоб ви їй чухали спинку, співали колискову, а ногою легенько вистукували ірландський степ, бо вона так любить. Нарешті, отримавши задовільняючі тривожну материнську душу відповіді, мамасіта приводить своє чадо в групу. Роздягає дитину -плаче, роззула -плаче. Відправила - руки трусяться. Серце калахкає - хочеться забрати назад. Стала раком, ховаючись, підглядаєш у вікно знадвору, щоб побачити і оцінити ситуацію. Угледівши своє дитя, почала хукати на скло і малювати пальцем сердечки, щоб зірочка знала, як ти її любиш. Прибиральниця матюком і шваброю відганяє від підвіконня. Прийшла додому, ридаєш, позираючи на годинник. Рвешся забрати раніше. Баба, опустошивши всі запаси Валідолу, завиває, здіймаючи руки до образів. Нарешті час забирати нашу бубочку. Подорозі в садочок, зайшла в магазин і накупляла їй кіндерів, шоколадок, іграшок і нові колготки - щоб вона, і всі в групі знали, як сильно мама скучила...

Мама відправляє четверту дитину в садочок. Баба плаче, від щастя. Сказала, що думала, що не доживе до цього прекрасного дня. Божиться, що «робіть шо хочте, більш глядіть не буду. Вони мене кончать. В мене тиск 200 на 100...» Вимоги, питання - все це здається мамі не таким і важливим. Вихователька є - і на тому спасібо. Що? Вона недавно свого чоловіка сковорідкою відгамселила і була за це затримана на 3 доби? Ну шлюб - штука комплексна, може він заробив? Вона інколи матюкається? Вихователям прастітєльно, в них робота нервова. Прибиральниця садочку в 90-х вібмотала строк за рекет і озброєне пограбування? Життя прожить - не поле перейти, в 90-х всі виживали, як могли. Хто ми, щоб судить? В групі всередині +15 - хай дітки закаляються, ми не боїмся. +30? Жар кості не ломить. В групі коклюш? Ми ризикнем. Ремонт не робився 10 років? Грибок на стінах? Я прийду, побілю! Хочу попередити, що моя дитина їсть геть усе, тому ховайте від неї вазони. Проблем не буде, хіба лише в тих, які спробують її під час трапези потривожить. Ви у вихідні працюєте? Нє? Шкода...

Привела... Садочок працює з 7 ранку. Матера зі спиногризом, у всєготовності, стоїть біля дверей о 6:50, радісно пританцювуючи і щось наспівуючи. Закинувши дитя в групу, не озираючись ні на мить, без зайвих слів, мама швидко пре на вихід. Так швидко, що аж підняла за собою пилюку і збила з ніг задуту від сліз недавно спечену мамочку, яка стояла на дворі, вчепившись мертвою хваткою у підвіконня. Прибиральниця вже її відганяла від вікна, махаючи мокрою тряпкою.

Мама, прибігши додому, міцно обняла бабу і відкрила шампанське. З бабою на двох вдули пляшку, щоб відсвяткувати цей день. Перша - за всіх мам, друга - за українські садочки, третя, традиційно, за любов... День промчався дуже швидко, бо «счастливые часов не наблюдают». Не поспішаючи, поважною ходою, одна з останніх, іде матера забирати дитину з садочку. Подорозі зайшла в магазин. Купила там банку горошку, туалетного паперу і СОБІ шоколадку. На порозі, при вході в садочок, без найменшого почуття провини, мама зжерла ту шоколадку, а фантік викинула. «Комар носа не підточить» - подумала мама, витираючи рота і, розпливаючись у щасливій посмішці, зацьомала своє 4-те золото, яке не бачила цілий день.

Автор: Kateryna Burrell