Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Наталья Гасица
Наталья Гасица
Мама дочки (1 год)

Дівулі,потрібна порада і ваша думка. Ситуація така: Нашій комашці скоро 2 рочки. Святкувати сильно ми вирішили,що не…

Дівулі,потрібна порада і ваша думка.

Ситуація така:

Нашій комашці скоро 2 рочки. Святкувати сильно ми вирішили,що не будемо. Я запропонувала чоловіку,що можна було б запросити її друзів - однолітків майже (друзі+ братик і сестричка), і порадувати діток перебуванням в дитячій розважальній кімнаті,такою веселою компанією. І тут у нас розбіжності.:

Думка моя- ми запрошуємо самих лише діток погратись там+ зробити для них тортик та сік,або ще щось типу цього. А батьки,які приведуть дітей ,можуть попити кави, ті що старші ( сестричка 4,5 років) ,то можна було б і на нас залишити. Суть одна - ми запрошуємо лише дітей, а батьки самі вирішують,залишатись їм, і чекати дитину,чи бігти по своїх справах.

Думка чоловіка - що якщо запрошуємо дітей, то і батьків треба також. І обов'язково потрібно буде накривати всім стіл, бо то не нормально,що я пропоную.... До того ж, він не хоче нести відповідальність за дітей ( їх двоє) ,яких можна було б просто привести ,і залишити на нас.

Що ви скажете, це ж нормально, якщо діти просто порозважаються годинки 3 приблизно, поїдять тортику, вкуснях.. і просто розійтися. А батьків тим часом просто кавою пригостити??

8

Комментарии

jullia_s

Юля

Мама сына (1 год)

Родителям пиццу закажите и все

elenkaskripnik

Елена Игоревна

Мама сына (1 год)

В таком возрасте для меня это дико звучит как-то, я полностью поддерживаю вашего мужа

mariia_maru

Марія

Мама дочки-младенца

Только с родителями. Муж прав, это большая ответственность. Родителям поляну не обязательно. Тоже кофе, тортик вполне сгодится

mommax11

Мама

Мама сына (1 год)

Детям стол, развлечения, родители должны быть все, но кофе и пиццы будет достаточно.

iris1994

iris1994

Мама дочки (1 год)

Муж прав конечно

Или с родителями или никак .

Как-то глупо звать без родителей

mom_d

Наталья Гасица

Мама дочки (1 год)

То я мала на увазі дитину,яку я знаю точно,що залишають в тій кімнаті на кілька годин спокійно. Але то не означає,що я скажу батькам "все,розходьтесь" . Я ж розумію, що дворічну дитину ніхто не буде залишати...

02marinmarin

Марина

Мама дочки (1 год)

Батьки обов'язково мають бути присутні біля дітей,але стіл я б їм не накривала. Кава,як у вашому варіанті👍

Коли діти вже старші,ходять в садочок,мають не двох друзів,а десяток,і всіх їх хочеться позвати,то накривати ще стіл для десятка батьків це вже зовсім. Всі кого я знаю,так і ходять як у вашому варіанті. Батьки доглядають за дітьми ,коли ті бігають по кімнаті,а коли за столом,то просто стоять в стороні,п'ють каву.

mom_d

Наталья Гасица

Мама дочки (1 год)

Ну я впринципі і мала на увазі дітей,які ходять в садок,що можна залишити. Але можливо я і погарячкувала з цим. Просто знаю,що цю дитину мама і сама залишає в тій кімнаті на дівчину ,яка там працює.

От мене більше всього цікавила адекватність моєї думки, про те,що дорослим не потрібно накривати стіл: чай/кава ,солодке і достатньо

02marinmarin

Марина

Мама дочки (1 год)

стіл накривати не потрібно)

Але батькам дивитися за дитиною потрібно)

anastase4ka

Анастасия

Мама двоих (1 год, 4 года)

Конечно вместе с родителями

Цікавить думка: вам батьки допомагають матеріально? Мій чоловік стверджує що повинні раз в місяці давати гроші. Я ж…

Цікавить думка: вам батьки допомагають матеріально? Мій чоловік стверджує що повинні раз в місяці давати гроші. Я ж вважаю якого фіга, дають дякуємо ні ну і ладно ми не маленькі справимося. Тим паче заробляємо

Дитина...підліток...чи вже мама

Дитина...підліток...чи вже мама Мені було 16, коли я побачила на тесті для вагітності дві смужки. Було дуже страшно. Я не знала, що робити, куди бігти. Більше за все боялася реакції батьків. Думки про аборт були постійно, в лікарні без дозволу батьків мені відмовили, а на приватну коштів не було. Перечитувала купу статів по цій темі, і ставало все гірше. Ревіла. Але рішення було прийнято, я буду мамою. Ось тільки, як бути далі я не знала. Підтримку отримала від батька дитини, це нас дуже зблизило. Більше я нікому не могла сказати про свою вагітність. Почала шукати в соціальній мережі, тоді в контакті, таких же дівчат, які народили в юному віці. І переписуватися з ними. Мене цікавило все, а особливо, як про це повідомити батькам і вчителям в коледжі. Вони давали цінні поради і ділилися своїм досвідом. Але признаватися не хватало в мене духу, мовчала. Живіт почав рости, а я вдягати об‘ємні кофти, аби тільки ніхто нічого не запідозрив. Ще і токсикоз почався. Всі дівчата на перерві брали каву, а я воду. Почали задавати питання, я вправно на них відповідала, що просто не хочу. Я наївно вірила, що зможу приховувати свій стан вічно. Але одного дня повернулась додому, і мама стала зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що вона все знає. І саме головне, вона мені тоді сказала, щоб я не нервувала, ми виростимо цю дитину і все буде добре. Це вже був 16й тиждень вагітності. Зараз моєму старшому сину 10 років, і я дійсно змогла стати для нього гарною мамою. Это моё домашнее задание по сторителлингу. Сейчас прохожу курс. История моя реальная. Напишите пожалуйста, как вам, было интересно читать?

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але…

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?