Дорогі дівчатка!!!! Вчора залишила пост "Для чого потрібні чоловіки (мужья)?" і зрозуміла, що, не пояснивши ситуацію, коменти не в тему... Типу філософських, для чого чоловік, для того і жінка, або розберись в собі))) Окреме "дякую" за підйоби і жарти - це мені ближче))))
Ну а ситуація така... Тобто моя історія... Виросла в селі, тому до тяжкої роботи звикла змалечку... Спочатку загинув старший брат... І кожен в сім'ї став сам по собі, хоча егоїзм і до того зашкалював у членів родини... А середній брат свалив в 18 на навчання і більше майже не з' являвся... З 13 років можна сказати майже все трималося на мені, типу господарства, города, дому, крім, грошей, я ще не працювала, тільки трошки намагалася)))) але жили бідновато.. Як могла приводила все до ладу-кожного літа якісь ремонти своїми руками, кожні вихідні прибирання, прання (у мами з цим щось не дуже ладналося), чоловічої роботи теж не цуралася-порівняти стіни, де треба гвіздок забити, пофарбувати, поклеїти обої, дрова порубати, свиню покормить і тд (у батька теж з цим не дуже, щей на маму намагався звалити, огидно... ) ... А ще вимоги до мого навчання - без золотої медалі ніяк... Синдром відмінниці не пройшов мимо... Загалом можете здогадатися, який у мене характер... Далі захотілося до міста... Дві вищі освіти... Важко часом було з роботою, але 8 років у суді відпахала від канцелярської мишки до помічника судді... Завжди мріяла про своє житло і кожну копійку відкладала... Друзі були в шоці, гульки були не для мене... На вихідних могла ще й якийсь підробіток знайти-прибирання, кол-центр, дипломи... Слава Богу, 3 останні роки досить добре платили і таки набирала на свою студійку)))) а тим часом в селі отримала землю для сг та будівництва, почали займатися будівництвом))) дякую батькові фундамент і коробку за 10 років він таки зробив, але з його характером і це було дуже важко (окрема історія). Там і я вже почала кошти вкладати в будинок...
Звичайно як і кожна дівчина я зустрічалася з хлопцями і шукала свого))) поцілувала трохи егоїстих жаб, безрезультатно!!! І ось маючи вже якийсь достаток за плечима, познайомилася з чоловіком в Києві... Хоч за декілька років до цього жили в іншому місті і були спільні знайомі, але ми так і не зустрілися)))) Як і я з небагатої родини, як і я сам до Києві втік... Але робота в нього фізична... Будівництво... Заробляв до мене непогано, але прогулював! Зараза!) Підкорив підтримкою і однаковими бажаннями-дитина, сім'я))) (P. S. сьогодні 5 років як разом, але я його поки тільки прибити хочу!!! Настрою на свято немає...) кажуть, хочеш розсмішити Бога-розкажи про свої плани... От так і в нас 5 років з малям не виходило... Постійні стреси через роботу (суд), приймання все близько до серця, полікістоз... Не витерпіла звільнилася... Батьки звичайно не підтримали... Але поїхала в село, бо місто давило... Краще був город з курами, не дивлячись на постійні докори батьків) А далі просто жесть... Мало що депресія після роботи, так щей батько звалився з будівництва (просила все вже кинути... Постійно через це сварилися... Єдина правильна думка тільки його... Спілкування - постійний стрес... А батькам вже за 70 років) І от місяць лікарні в іншому місті-привези поїсти, обмий його, а ще він взяв 500 каченят, які висіли на мені, а ще вирішила йому в хаті зробити ремонт... Загалом дістав він всіх у лікарні... Выписали раніше додому... Забрали до себе з мамою, щоб доглядати, бо ще не ходив... А до мене тільки докори, жити з вами не хочу, ремонт мені не доробила, виявилося, що лікування він оплачував сам, хоча я йому майже кожен день давала свої гроші... А я так вже була вимотана, що просто забыла на все... І тут у мамы інфаркт... Тут хоч брат підключився... Забираємо в Київ...дорога операція, але життя мами-святе!!! Кожного дня їздила в лікарню... Потім сама оплатила їй реабілітацію... У брата як завжди немає грошей, бо в жовтні жінка сказала Єгипет... Я промовчала(((( У нього діти...(P. S. І батьки грошиками постійно намагалися їм допомогти... Мені було трохи образливо, коли батько продав трактор і всі гроші віддав їм, а вони ж в селі палець об палець не ударили) Чоловік і тут підтримував, за що велика йому дяка!!!! Але після цього літа, я зрозуміла, що більше не можу покладати життя тільки ради батьків і їхніх забаганок... Повернулася в Київ, знайшла роботу, оформила документы на квартиру і Слава Богу завагітніла нарешті!!! Після 5 років... І тут мене насторожило, що шеф на роботі відреагував радісніше, ніж чоловік!!! Далі гормони, нерви... І я розумію, що я не отримую від чоловіка тієї підтримки, якої б хотілося... Навіть, щоб обійняв треба випросити (сам може 1 раз в місяць)... Час іде, а жити немає де... Ремонта в квартирі немає... Орендована просто жесть... Грошей звісно чоловік не відклав, бо він цього не вміє, як і заробляти в принципі теж... Просила змінити роботу... Подумати, що скоро сім'я поповниться. Обіцяв, що все буде!!! Але міняти не хоче, йому і на цій роботі все подобається... А де гроші брати? Мені здається він просто лінива какашка! З березня прошу подумати за ремонт... Обіцяв сам зробити... Але... Ніби і будівельник, але як виявилося дуже вузького профілю і сам вже нічого робити, крім стяжки підлоги, не буде і грошей на ремонт небагато, тільки мої, а ще треба подумати про роди в Києві... Короче якась ж... І мені вже важко кудись кататися, вирішувати проблеми, а його не допросишся... Просила перейняти на себе частину заморочок, але він навіть в комуналці не може розібратися... От і питання, ДЛЯ ЧОГО ЧОЛОВІК? Зараз сама намагаюся знайти майстрів, щоб хоч щось встигнути і переїхати до родів... Триста раз думала за розлучення... Який бы він не був хороший, але заставити чи умовити чогось досягти я його не можу... Може у когось була така ситуація. Підскажіть, як зліпити з нього успішного чоловіка? Як вправити мізки? Тепер тільки сварки((((( А я відчуваю себе безпорадною... І підтримки немає звідки взяти - батьки ніколи мене не розуміли і не підтримували... З батьком взагалі не спілкуюся, бо як завагітніла не можу переносити стрес після розмов з ним, а він не розуміє мого стану, як і мама, як не дивно, але вона хоч ядом перестала бризкати на моє прохання ((((