Нові фото ще не під’їхали , а от історія - є))) За кожним нервовим тіком - ховається дивовижна історія. Наприклад про те…

Нові фото ще не під’їхали , а от історія - є)))

За кожним нервовим тіком - ховається дивовижна історія.

Наприклад про те як я добиралась з Одеси додому) Так як міжміський транспорт відсутній, залишається лише «Блаблакар». І дорога з пересадками)

Упущу частину де 7(!) водіїв скасовували поїздку протягом дня, залишу лиш частину свого здивування (матюкатись не буду, бо мене мама читає))🤣 Водій з товаришем, в загиженій дорогій машині, їдуть з середньою швидкістю 150 км за годину, одночасно їдять шаурму, курять iqos і дивляться ролики в ютубі) для повноти картини не вистачало лише кальяну і пісень типу «лада-сєдаан»😆

Таваріщі, це ппц!))) за 1,5 години поїздки я подумала що надто «молода і красіва» в такій атмосфері відходити у вічність🤣 і попросила водія зупинитись у найближчому місті щоб я змогла безпечно продовжити свій шлях)))) Водій був м’яко кажучи шокований моїм коментарем що з ним «фігово їхати», скинув швидкість до 120км, почав вести зі мною бесіди про мусульманські традиції/бачення ідеальної жінки і тд. (Добре хоч не дуже образився і не висадив десь у лісі)))

Проте до Києва я все ж не поїхала з ним) Вийшла під Білою церквою в очікуванні наступного рятівного авто🤦🏼‍♀️☺️