Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Чоловік купив такі кросівки для сина. На мій погляд це дівчача модель. Він заперечує і каже хай ходить. Мені вони подобаються, але не для сина якби для доньки то так! Як на ваш погляд, нормально для хлопчика?
Тема, яка не відноситься до звичайних обговорень МамЛайфа. Думала чи писати цю історію чи ні, бо якось стає паршиво, коли її згадую. Вчора ввечері ми з чоловіком вирішили прогулятися в мак за макфлурі, малого залишили з меншою сестрою чоловіка ( йти до мака хвилин 10-15). Коли поверталися назад не далеко від сімейної випічки помітила старенького дідуся, якій був зігнутий в два погибелі і віз теліжку. Біля магазину було відро зі сміттям і там був пакет з цієї сімейної випічки, напевне ще кусочок якоїсь булочки було в цьому пакеті, він його підняв і поклав собі в теліжку😔 Я це побачила і швидко забігла в сімейну випічку, купила котлету в тісті і чай ( в пальто було лише 20 грн і карточка, гаманець не брала). Коли вийшла засмутилася, бо дідуся цього не побачила, але через хвилину помітила, що він переходить дорогу, точніше, навіть переповзає, бо йшов він дуже повільно, як равлик. Підійшовши до нього, я запилала чи він буде чай, він сказав, що залюбки. Чай був гарячий, тому він сказав, що має термос і ми його туди перелили. Поки ми його переливали, він розповів, що їде з вокзалу, там була лише холодна вода і він цілий день хотів чогось гаряченького😢 Він запитав, як мене звати, жодних неприємних запахів я від нього не почула, видно, що людина не п‘є, але достатньо старенька... Потім він мені розповів, що в нього були два сина, закінчили політехнічний інститут ( я в нього не сильно розпитувала, де сини, бо «були» напевне мається на увазі, що немає в живих), дружина в нього працює нянею. Розпитав чи я маю дітей, я розповіла, що хлопчику 2 місяці він побажав найближчим часом сестричку, щоб різниця була не велика, як в його синів 1,7... Я в руках на паличці, якою розмішують чай тримала пакетик чаю використаний, він це помітив і сказав, що візьме ще пакетик чаю, використаний😭😭😭 Я стояла в ступорі і думала, чого я не взяла портмане і що не можу повернутися, бо скоро треба Алекса годувати... Оххх... Якщо хтось живе в районі Харківської і побаче цього дідуся ( він дуже зігнутий і дуже повільно рухається) купіть також щось йому😢 Я тут в свекрухи, але коли буду приїжджати тоже буду його шукати... Та й взагалі серце кров‘ю обливається коли ходжу по переходах, раніше давала гроші, а потім подивилася програми, почитала про весь бізнес в переходах... І зараз стараюся купити таким людям якусь булочку, пряники і тому подібне ( завжди коли даю їжу і посміхаються і дякують)... І на кінець, така злість бере і відчай коли на це все дивлюся, згадую свою бабусю, в якої газове отоплення було і їй приходила платіжка на 2000 грн. з пенсією 1700... Висповідалася, вроді трохи легше стало, може когось заохочу до доброї справи, намагалася без політики, не впевнена, що вийшло...
Смішно, але такі існують. Мала знайомого, в якого померла жінка і він один з сином залишився. Мріє про дівчину з фігурою, великими грудьми і бажано без дітей. На моє запитання, а ти їй нашо? Працює продавцем і зп не велика, відповів по любві🤦 ♀ я так сміялась😂
❤️·
Молодчинка🎉🎉🎉
Наталія ··
Мама сына (1 год)
Дякую, ти знаєш всі мої моменти))