ІСТОРІЯ ПОЛОГІВ🤱🏻Частина 2️⃣

⠀

Приблизно о 5:20 я була в родовій,

Чоловік прийшов до мене.

Мені дозволили пострибати на фітбол, мені було набагато легше на ньому, чоловік сидів поруч і тримав мене за руку ...

Далі було набагато важче переживати перейми, мене рятували думки тільки про те, що це все закінчиться найближчим часом, і що ми побачимо синочка💙

Хвилин 20 я пробула на фитболі, хоча думала що буду на ньому поки не буде повне розкриття.

У мене лопнув міхур, ДОПРИГАЛАСЬ😅

Тут же прийшов лікар і сказав, що мені потрібно лежати до кінця пологів.

За час, який я лежала я встигла позеленіти, посиніти, почервоніти і тд🤪

Я згадувала слова аушерки на приймальному: «Думаю народите до 8:00»

🤔🤔🤔

Терпіти я вже не могла, я просила зробити епідуральну анестезію, мені сказали що з хвилини на хвилину прийде анестезіолог ...

Добре, що все було оперативно, команлда спрацювала – супер😅

Найважче що при анестезії потрібно сідати рівно на попу і не ворушитися😤

Я дуже боялася, я начиталася що якщо не правильно її зробити, то можна потім все життя страждати з болями в спіні💁🏻‍♀️♀

Зробили значить мені анестезію, лікар сказав поспати, набратися сил ..

Я трішки вздірнула.

В 12:00 розкриття було 8-9см, чоловік годував мене печивом і водою)

⠀

13:00 розкриття 10см!

Думки: «народжувати»

Але не все так просто))

Акушерка сказала потерпіти ще годинку щоб головка опустилася нижче...

😶😶😶

Я просто молилася, швидше б швидше, а час тягнувся дуже довго ..

ПРОДОВЖЕННЯ ЗАВТРА!!